Невгамовний кобеляцький пенсіонер не полишає надії якось розворушити керівництво громади на дії по її розвитку. Кілька років поспіль Дмитренко звертався до міського голови Копельця, потім – до секретаря міськради Жукова. Тепер буде писати новому керівництву громади.
Днями на прохання Миколи Дмитренка ми зустрілися в нього вдома. І він надав для ознайомлення редакції, а з цим – і громадськості, чергового листа, вже до секретаря міськради Володимира Жукова. Точніше, лист був адресований «представницькому органу Кобеляцької ОТГ». Документ, судячи із штампів на ньому, був прийнятий 22 вересня 2022-го року.
Не будемо наводити весь зміст листа, у якому багато посилань на законодавчі документи. Приведемо суть.
Отже, кобеляцький пенсіонер пропонує міській владі зайнятися створенням у громаді робочих місць. Це ж у свій час Дмитренко пропонував і міському голові Копельцю. І ми про це писали. Стаття від 11 вересня поточного року мала назву «Микола Дмитренко радить Копельцю зайнятися створенням робочих місць».
За якимось дивним, навіть зловісним збігом обставин, подібні звернення з’являються якраз у моменти, коли спочатку Копельця, а зараз – Жукова депутати позбавляють посади.
У листі Дмитренко, цілком слушно зауважуючи, що у зв’язку з війною в центральних державних органів виконавчої влади не буде ні часу, ні можливостей, ні грошей займатися вирішенням проблем громад на місцях, пропонує міській владі взяти ініціативу у свої руки. І пропонує звернутися за підтримкою до посла США в Україні пані Бріджіт Брінк. Предмет співпраці – створення в Кобеляцькій громаді американо-українських спільних підприємств.
На думку Дмитренка, мова має йти про:
- завод по збиранню сільськогосподарської техніки;
- м’ясо-молочний комплекс;
- птахофабрику;
- комбікормовий завод;
- забійний цех;
- підприємство по переробці тваринницької та іншої продукції;
- будівельний комбінат;
- асфальтно-бетонний завод;
- індустріальний парк.
Безумовно, такі пропозиції звичайного пенсіонера можна вважати наївними і далекими від реалій сьогодення. І частина із них практично неможливі для втілення в життя саме на території Кобеляцької громади.
Але перші кроки, які Микола Дмитренко пропонує владі зробити, є цілком простими, логічними і обов’язковими для втілення в життя тією владою, яка дійсно думає про розвиток громади після війни, а не лише про те, як отримати тисячу доларів зарплати і кілька десятків земельних ділянок для себе і своїх родичів.
Отже, Микола Дмитренко пропонує депутатам і тому, хто тимчасово виконує обов’язки міського голови, терміново зайнятися пошуком земельної ділянки для того, аби на ній можна було створити виробниче підприємство. Ця земельна ділянка має залишатися у власності громади, а також бути максимально вигідною в плані інфраструктури. Тобто – знаходитися поряд із автомобільними дорогами та джерелами енергії.
Наступний обов’язковий крок – виготовлення Генплану Кобеляк та більшості інших населених пунктів громади. Кобеляки – у пріоритеті. Адже без Генплану будь-яке будівництво на території міста чи громади є неможливим.
Від редакції: безумовно, можна просто посміятися із пропозицій Миколи Дмитренка, назвавши їх дитячими прожектами. Але по факту ніхто, окрім кобеляцького пенсіонера, за кілька років не те, що не зробив, а й навіть не озвучив необхідність пошуку землі для інвесторів та створення генплану. При Копельцеві сім років грали у футбол та збудували півтора парки, за пару місяців після нього ніяк владу не поділять. Так що продуктивність і адекватність Дмитренка на порядок вищі за спроможності міських депутатів. Але ж їх хтось таки вибрав...
