Всупереч оцим щорічним традиціям хотілося б розказати про сам захід трохи нестандартно, проте форма все-таки визначила і сам зміст — офіційне є офіційним.
Хоча щось живе ще можна було побачити перед початком прибуття високих осіб. Школярі, одягнені в українські національні костюми, ще були усміхнені, хоча серед них і відчувалася невелика напруга — їм випала честь першими зустріти керівництво області та міста і виконати танок. Трохи впевненіше виглядали Вакула та його кохана Оксана, які примостилися на скрині позаду пам’ятника — вочевидь професійні актори, яким до таких свят не звикати.
Чиновництво, користуючись нагодою зібратися усім та в одному місці, жваво віталося між собою та обмінювалося останніми новинами.
Із прибуттям керівництва, до речі по графіку о 10-тій, усмішки у школярів зникли і розпочалася офіційна частина — із фонограми, танку, сцени із «Ніч перед Різдвом», слів ведучої про геній Гоголя.
Міський голова Полтави Андрій Матковський сказав, що творчість Миколи Гоголя виховує нас крізь віки, указуючи усім нам на наші недоліки. Виступаючи після мера, голова Полтавської облдержадміністрації Олександр Удовіченко розповів, що у цьому році нарешті завершиться реконструкція обласного драматичного театру ім. Гоголя.
Після слів на головну тему керманичі області та міста нагородили грамотами міської ради переможців конкурсу на здобуття премії імені Миколи Васильовича.
Переможцями у молодшій віковій групі (13-15 років) стали Юлія Рябуха (І премія, школа № 18), Анастасія Притула (ІІ премія, школа № 19), Валерія Звягольська (ІІІ премія, школа № 26), у середній віковій групі (16-17 років) — Артур Купріян (І премія, школа № 18), Юлія Могила (ІІ премія, школа № 22), Юлія Шемякіна (ІІІ премія, школа № 14), у старшій віковій групі (18-28 років) — Вікторія Дегтярьова (І премія, Полтавський національний педагогічний університет імені Короленка), Михайло Рахно (ІІ премія, звідти ж), Анна Синягівська (ІІІ премія, Полтавський національний технічний університет імені Кондратюка).
Після покладання квітів до пам’ятника Гоголю і завершення урочистої частини дійства, можна було нарешті поспілкуватися безпосередньо із школярами, які виконували роль юних українців та українок. Запитую: «У якому класі навчаєтесь? Які твори Миколи Гоголя можете пригадати?»
— Ми тут із різних шкіл, — відповідає одна із дівчат, обрамлена красивим вінком та стрічками. — Я із 10 класу. Гоголя проходили раніше, тому зараз мені важко пригадати щось із його творів.
Не хотілося б робити із цього якісь висновки, бо любов до генія не прищеплюється заходами, де не звертаєш уваги навіть на гоголівських персонажів, тут головне правильно виконати свою роль — адже поруч стоїть і дивиться на тебе твій вчитель.
Любов же до Гоголя, вочевидь, виховується іншими методами: без урочистостей, високих слів та виконання ролей.
