Читайте також:
Історія з Гоголем
Микола Гоголь в оточенні героїв власних творів давно став частиною інтер’єру одного з кабінетів міського управління житлово-комунального господарства. Ескізний малюнок уже пожовк, а його історію змогла пригадати лише начальник загального відділу Вікторія Ткаченко, яка працює в УЖКГ довше за всіх.
— У 1989 р., коли я прийшла в управління, ескіз висів на стіні в коридорі, – розповідає Вікторія Іллівна. – Пам’ятник Гоголю планували встановити у кінці вулиці, названої на його честь, над сходами до набережної. То була ініціатива тодішніх головного архітектора Віктора Дадонова та керівника міста Анатолія Вербіна. Анатолій Васильович жив за адресою: вул. Гоголя, 1, та й чимало інших перших осіб Кременчука мешкали у цьому районі. Тож було бажання якось облагородити цей куточок, реставрувати сходи, зробити гарний вихід на набережну. Проте втілити у життя заплановане завадили фінансові труднощі, це був час Перебудови, згодом змінилася влада, й про ідею з Гоголем забули.
Кременчуцький художник Микола Анісімов каже, що ескіз пам’ятника, ймовірніше за все, виготовили харківські скульптори. Він розповідає, що тема встановлення скульптури та реконструкції частини вулиці Гоголя бурхливо обговорювалася на засіданнях Міської художньої ради, демонструвалися гарні малюнки на планшетах.
Після ідеї з пам’ятником Гоголю у Кременчуці з’являлись й інші цікаві пропозиції, так само замовляли ескізи, виготовляли проекти, але на реалізацію завжди бракувало коштів. Згадати хоча б проект реконструкції вулиці Леніна, проекти облаштування Міського саду або спорудження козацької вежі та оглядових сходів навколо скелі-гранітного реєстру на березі Дніпра. Ще свіжа пам’ять й про драматичний театр у Придніпровському парку. Де ці проекти? Мабуть, припадають пилом у кабінетах чиновників. Отже, Миколі Гоголю у цьому плані, можна сказати, навіть пощастило. Хто-небудь з відвідувачів УЖКГ іноді й поцікавиться:
«А що це за малюнок такий на стіні?».
Як Микола Васильович ярмаркував у Кременчуці
Микола Гоголь ярмарки полюбляв з дитинства, через те й прославив свої рідні Сорочинці. Цікаво, що за рік до написання «Сорочинського ярмарку», в 1828 р., 19-річний Микола Васильович побував на ярмарку Кременчуцькому і, сповнений вражень, написав про це у листі до свого дядька П. Косяровського: «Недавно только воротился из Кременчуга, где также была ярмонка и где более всего я промотался на вина и на закуски…». Лист датований 8 вересня 1828 р.
На жаль, інших свідчень про те, що Гоголь перебував у нашому місті, немає, – зазначає директор краєзнавчого музею Алла Гайшинська. А ярмарки у ті часи у Кременчуці – місті купців, були найбільшими на Полтавщині. Організовували їх чотири рази на рік: з 9 січня (за старим стилем) розпочинався шестиденний Трьохсвятительський ярмарок, з 20 червня, на Івана Купала – восьмиденний Іванівський, а на початку осені проходив восьмиденний Семенівський ярмарок, який і відвідав Микола Гоголь. Ще один ярмарок, теж восени, відбувався на правому березі – у Крюкові, і мав назву Воздвиженський. Під час ярмаркування до міста прибували балагани, цирки, приїздили селяни, заїжджі двори були переповнені, життя вирувало, а торгівля процвітала.
Працівники музею наводять історичні факти: «Кременчуцькі ярмарки давали грошовий обіг в 1 млн карбованців, водночас як чотири полтавські – 500 тис., чотири зінківські – 500 тис. У 40 рр. ХІХ ст. на ярмарках у Кременчуці продавали до 1,5 млн пудів хліба, сюди з’їжджалися до 10 тис. купців, до 50 тис. чумаків, на пристані збиралися до 20 тис. робочих».
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
