Таке не зовсім риторичне питання звучало з вуст жителів Куст-Кущів під час зібрання, у ході якого обговорювали проблеми, що виникають під час оплати фермерами за орендовану землю.
Автор цих рядків не був присутній на зібранні, адже дізнався про нього пізніше від сторонньої людини, яка не є учасником процесу.
Дуже відома в Біликах пенсіонерка передзвонила і попросила:
— Приїдьте в Куст-Кущі, поспілкуйтеся з людьми. Можливо — із білицькими посадовцями. Вони прохають допомоги і підтримки. Я й сама пробую допомагати. Але тут — безсила. Людей дурять, не платять їм за пай обіцяного. А юридично нічого не вдієш.
У принципі, навіть із цієї телефонної розмови можна було зрозуміти суть справи. Швидше за все, орендарі просто перестали виплачувати кошти, які не фігурували в договорі, тобто — «чорну» готівку.
Через кілька днів після розмови балакуча продавчиня із кусткущівського магазину лише підтвердила попереднє припущення.
Жінка розповіла, що на зібрання прийшли кілька десятків жителів Куст-Кущів та сусідніх сіл. Приїхали орендарі Даценко і Слоква, чиновники із білицької селищної ради.
Як виявилося, один із орендарів за 2022 рік заплатив частині селян меншу суму, аніж раніше. Це стосувалося тих людей, які зараз відмовилися підписувати нові договори оренди землі.
Продавчиня розповіла:
— У мене договір закінчується в 2025 році. Мені не заплатили. Не заплатили й кільком людям, у яких договір закінчується аж у 2028 році. І ми не хочемо їх продовжувати. У мене, приміром, є ще два роки на роздуми, у когось — ще більше. Чому я буду вже зараз продовжувати угоду із орендарем аж до 2033 року? А може я не доживу. Чи передумаю. Так він, той орендар, тим, хто підписує новий договір, заплатив по 10 тисяч, а нам — лише по шість. Це я округлюю, там трішки інші суми.
Між тим, у документально зафіксованому договорі «стоять» оті самі 6 тисяч гривень. А решта — то так звані «бонуси», «премії», «заохочення».
А простіше і чесніше кажучи, то — «чорна» готівка. Орендарі заключають договори із проставленими меншими сумами, маючи дві цілі. Перша — зменшити податки, які їм потрібно заплатити від суми договору. Друга — мати вплив на селян.
Продавчиня резюмувала:
— Я то цю хитрість розумію. А от люди, яким по 60–70 років, — ні. Вони бідкаються, чому ж людей так розділяють. Одним — більше, непокірним — менше. Я то висновки зробила, я із цим орендарем більше справ мати не буду. Й іншим закажу.
Ну, відповісти на запитання «Чому розділяють людей?» досить просто. Це тисячолітній принцип управління людьми. Звучить як «Розділяй і володарюй». Так було, є і буде. І цим принципом успішно користуються як правителі великих держав, так і дрібні фермери.
Цікаво, що на цьому ж зібранні був інший фермер. У нього в договорі чітко зафіксована сума в 10 тисяч. І він платить її, незалежно від того, підписують із ним нову угоду чи ні. І про соціальну сферу турбується. І дороги від снігу чистить.
Задав продавчині з Куст-Кущів логічне запитання:
— Ну от, у вас є вибір. Є перевірений часом фермер, який добросовісно виконує свої зобов’язання і, що важливо, й живе поряд. Так чому ж люди вперто наступають на граблі і віддають паї тим, хто їх і державу дурить?
Чіткої відповіді не отримав. Жінка лише сказала:
— Я більше із ним договір не підпишу.
А я можу сказати, чому люди «вірять» тому, хто їх і державу дурить. Та тому, що у свій час той орендар пообіцяв на тисячу гривень за пай більше. Але — неофіційно.
А тепер — все. Ні газета, ні чиновники із селищної ради, ні суд, ні навіть Зеленський таким селянам не допоможуть. І не тому, що не хочуть. А тому, що є договір із сумою. І він, той договір, виконується. А все, що орендар неофіційно платив більше… То вже… Будуть покірні — заплатить, ні — не заплатить. Володарюватиме, одним словом.
А ще цікавіше, що кілька років тому був у тих краях. Вислуховував скарги на ті ж проблеми. І радив людям створити хоча б неофіційну спілку власників паїв. І перед тим, як заключати нові договори, найняти юриста і заплатити за пораду один раз, а далі спокійно отримувати свої гроші, не боячись, що орендар не заплатить.
Думаєте, хтось послухав? Послухали. Але не зробили.
Зараз же взагалі й платити юристам не потрібно. Є ж селищна рада, там є юристи і землевпорядники, які розуміються на всіх цих хитрощах і тонкощах. І вони можуть розтлумачити, як і на яких умовах краще підписувати договори оренди землі.
До речі, чиновники із Білицької селищної ради, які теж були на зустрічі в Куст-Кущах, теж підтверджують готовність надавати безкоштовну допомогу людям. Аби ті зверталися. Головне, що їм, чиновникам, теж вигідно, аби всі договори оренди були заключені «по білому», тобто чесно. Адже це — податки в раду, отже і їх зарплата.
Здається — все просто. Але це просто і реально, якщо «не вестися» на ті «чорні» тисячу чи дві, що не зазначені в договорі.
