Один із наших читачів та дописувачів у черговий раз звернув увагу на певні проблеми, що виникають під час видачі гуманітарної допомоги.
Василь Карнаух, житель Кобеляк, кілька тижнів тому виклав у мережу відео, де продемонстрував якість виданого пенсіонерам борошна другого ґатунку.
Це відео та допис до нього викликали неабиякий розголос у місті та громаді. Редакція «ЕХО», у свою чергу, теж зацікавилася темою неякісного борошна із продуктового набору. Перевірка показала, що термін зберігання цього борошна, як і подібної йому продукції, добігає, якщо не добіг, до кінця. Водночас у більшості перевірених нами пакетів воно було нормальної якості. Хоча вже й після виходу в світ кількох публікацій, люди говорили, що знаходили в борошні черв’яків та сторонні домішки.
Минуло кілька тижнів. Міська влада почала видавати крупу. Вона теж — із заготовок минулого року. Потрібно відзначити, що кілька пенсіонерів, які вже отримала цю продукцію, у розмові з журналістами відзначили належну її якість.
А ось Василь Карнаух знову повідомив редакцію про чергову проблему із «гуманітарною».
Нижче друкуємо його звернення до міської влади.
«Шановні керівники Кобеляцької територіальної громади! Звертається до вас житель міста Кобеляки, Карнаух Василь Іванович.
Протягом 2022–23 років я вже тричі мав нагоду отримувати гуманітарну допомогу (продукти харчування) від міської ради. Адже є пенсіонером. Безумовно, і я, й інші громадяни вдячні владі за таку ініціативу, і особливо підприємцям, які виділили сировину для виготовлення круп і борошна. Та, на жаль, не обійшлося і без ложки дьогтю.
Вперше, простоявши в черзі за талонами цілий день і не отримавши їх, група громадян прийшли в зал засідань міської ради, щоб почути роз’яснення.
Перебуваючи в черзі, наслухався від людей різного. Говорили про те, що «гуманітарну» роздають в першу чергу наближеним до влади, не розуміли, хто ж має на неї право. Чи на одного пенсіонера дають, чи на сім’ю? Чи видають виключно малозабезпеченим пенсіонерам? Чи мають право на допомогу працюючі пенсіонери? Отакі питання хвилювали людей.
З нами зустрівся співробітник міської ради. Здається, Китайгора його прізвище. І були присутні працівники управління соцзахисту.
Співробітник міськради запевнив, що талони видаватиме не секретар ради ветеранів Олександра Северин, а інші люди. А працівники із соцзахисту взагалі повідомили, що нічого не знають про те, які категорії пенсіонерів мають право на отримання продуктових наборів. Адже їх, у соцзахисті, ніхто про цю гуманітарку не інформував.
Наступного дня злагодженості було більше. Талони видавали двоє людей. І хоча черга стояла цілий день, особливих нарікань не було. Через декілька днів отримали й самі продуктові набори. Це були пакети вагою в 15–18 кілограмів, усе в упаковці виробника, без питань до якості. Якщо порівнювати вартість отриманих продуктів із тодішніми цінами Маркетопту, то вона складала близько 600 гривень.
Наступного разу я отримував гуманітарку 2 лютого 2022 року. Це було в кабінеті секретаря ради ветеранів Олександри Северин. Видавали борошно 2 ґатунку. По 5 кілограмів. Розкривши пакет вдома, ми з дружиною вжахнулися. Побачене було більш схоже на бактеріологічну зброю, аніж на продукт харчування. Ми були приголомшені. Розуміючи, що така ж «продукція» може дістатися й іншим людям, попередили їх через соцмережу Фейсбук.
Пізніше я дізнався, що свою перевірку провела й редакція «ЕХО». Вийшла й стаття в газеті. Це добре, що відреагували. Автор статті писав, що термін придатності того борошна добігав чи добіг кінця. Де він дізнався про дату виготовлення, мені незрозуміло, адже ні на мішках із борошном, ні на пакетах ніякого маркування не було. А це — погано. Не можна робити якусь таємницю в даному питанні. Громадяни мають право знати, що ж отримують. Окрім того, думаю, що люди, які фасували те борошно, бачили, що воно не належної якості. І повинні були хоча б попередити своїх земляків.
Між тим, законодавство України, що регулює якість харчових продуктів, зобов’язує продукцію, термін реалізації якої закінчився, утилізувати за рахунок виробника.
Далі — більше. Згідно з оголошенням міської ради від 21 лютого 2023 року знову, як пенсіонер, звернувся за отриманням 3‑х кілограмів пшеничної крупи. Коли поцікавився у вже згадуваної Олександри Северин, коли ця крупа виготовлена, то шановна Олександра Григорівна взагалі відмовилася видати мені пакет із продуктами. І почала вимагати, аби я покинув її кабінет. Це відбувалося в присутності іншого працівника міськради Ольги Татарко. Я був неприємно здивований тим, що одна особа вирішує, хто має право на отримання допомоги. Це лише підтвердило висновок про те, що негативні чутки з приводу розподілу продуктів таки мають під собою підґрунтя.
Незрозуміло чому, я мав витрачати свій час і нерви на суперечки, чим заслужив таке вибіркове ставлення до себе? Адже і відповідні документи мав із собою, і поводився чемно.
А взагалі, вважаю, що при видачі продуктів харчування, нехай і безоплатних, влада має керуватися не принципом «не подобається — не бери», а принципом — «отримай повну інформацію — і вирішуй».
Публічні запитання до влади
А тепер дозвольте публічно задати владі кілька запитань.
Чому недостатньо інформації з приводу часу видачі гуманітарки та немає чіткого переліку категорій громадян, котрі мають право на її отримання?
Чи може секретар міської ради ветеранів Олександра Северин самостійно розподіляти продукцію? І хто взагалі її контролює? Адже на моє запитання, до кого із керівництва звернутися за поясненням щодо її дій, вона відповіла:
«Звертайтеся до Кості-водопроводчика».
У нас, виходить, не Василь Фещенко керує?
Чому в пункті видачі гуманітарки відсутні будь-які документи на неї? Де копія розпорядження міського голови? Де сертифікати на продукти чи хоча б висновок Держпродспоживслужби?
Чи можливо, щоб кожного дня на сторінці у ФБ міської ради розміщувати інформацію про кількість виданих продуктових пакетів? І повідомляти, скільки пакетів залишилося.
Хоча підозрюю, що моє звернення вже й не буде актуальним. Адже бачу чітку тенденцію. Вартість продуктів із першої партії гуманітарки складала 600 гривень, другої — 60, третьої (крупи) — 30.
То, швидше за все, продукти більше не видаватимуть. Але якщо видаватимуть, то було б добре, аби міська влада не лише відповіла на запитання, а й врахувала побажання».
Василь Карнаух
Від редакції: звичайно, точка зору одного пенсіонера не може бути істиною в останній інстанції. Але, погодьтеся, раціональне зерно в його судженнях присутнє.
