У цьому номері газети мала вийти в друк стаття. Але не вийшла. Буквально за три години до того моменту, коли номер мав бути зверстаний і відправлений на друк, передзвонив чоловік, який був головним персонажем статті, і попрохав зняти публікацію.
Довелося виконувати волю чоловіка, хоча й без особливого задоволення. Адже стаття була із розряду тих, котрі, як кажуть, «заходять». Люди люблять таке читати.
Мова в статті мала йти про лікарську помилку. Неправильно чи невчасно поставлений діагноз одним із місцевих медиків мало не привів до смерті чоловіка, який розповів цю історію. Звичайно, тут потрібно зробити застереження - в разі, якщо людина розповіла правду.
Чому чоловік передумав? Ну тут можна робити десятки припущень — від того, що сказав неправду, і до того, що вже домовився із медиками. Адже автор цих рядків одразу ж звернувся за коментарем і до чиновника від медицини. А можливо, той чоловік просто вирішив забути про ситуацію, як про кошмарний сон. Повторюся, припущень можна робити багато. Якщо передумає, то стаття готова.
Але ця історія, ця ситуація примусили задуматися про таке поняття, як «ціна помилки».
Помилки робимо ми всі, як живі люди, які не є ідеальними. Але помилки кожного з нас по-різному коштують. Ціна, вона є у всього в цьому світі, і платити доводиться за все. Щоправда, не обов’язково грошима. Гроші — то недорого. Як кажуть, розумні люди: «Якщо проблему можна вирішити грошима, то вона вже не є проблемою». І не була, по великому рахунку.
Та все ж, повернемося до ціни помилки і до того, що в кожного з нас вона різна. От помилиться, скажімо, Василенко, саджаючи кущ калини. Чи малини, чи смородини. Ну пересадили і все. Або загинув кущ, втрачені гроші на його придбання. Але то — пусте. Пропала сотня гривень, чи й не проблема.
Помилиться сантехнік Василенко — затопить квартиру. Ціна ремонту може сягати тисячі доларів. Неприємно, недешево. Але не критично.
Помилиться хірург Василенко, роблячи операцію... Ось тут уже дійсно дорого. Тут уже втрачене на все життя здоров’я. А то й життя.
Але найдорожчими є помилки політиків. Якщо помиляються вони, то здоров’я і життя втрачають сотні тисяч, а то й мільйони людей. Але знаєте, що найцікавіше і найтрагічніше в цій епопеї із помилками? Найцікавіше те, що оті сотні тисяч і мільйони вперто протягом тисячоліть відмовляються думати про те, чим вони заплатять за свою помилку. І з легкістю купляються за гречку, аптечку чи просто обіцянку-цяцянку.
Колись давненько описував історію із кобеляцькою пенсіонеркою, яка через рік після виборів надумала йти до нардепа, за якого голосувала, і щось там просити у нього. А в розмові визнала, що під час виборів ходила до нього в штаб і отримувала копійчані пігулки.
Тоді я цинічно (а циніки, для тих, хто не знає, — це древня і дуже шанована філософська школа) їй порадив:
— Та не ходіть ви до нього. Він вам уже нічого не винен.
А найтрагічніше, що нічого в цьому світі не міняється. Протягом тисячоліть.
Нічого принципово не змінить і ця стаття. Але нагадувати про ціну помилок таки потрібно.
