Під час бесіди, молодий міліціонер розповів про свій спортивний життєвий шлях та поділився своїми враженнями від спортивних перемог.
— Владиславе, коли ти почав займатися професійним спортом, чи пам’ятаєш свою першу перемогу?
— Професійно почав займатися з 2003 року кульовою стрільбою з гвинтівки. Звісно, що не відразу зрозумів техніку стрільби, але згодом заняття настільки мене захопили, що без тренування не міг прожити й дня. Потім були перші змагання та перші перемоги. Зараз вже згадати свою першу нагороду мені дуже складно. Напевне, першою була перемога саме в обласних змаганнях. Що стосується України, то вперше переміг на змаганнях «Кубок Лева», які проводилися у місті Львові.
— У яких країнах ти був під час змагань?
— Я побував у багатьох країнах. Всі й не згадати. Найбільше запам’яталися Швейцарія, Норвегія, Франція, Югославія, Польща, Таїланд, Італія, Іспанія.
— Яка твоя мрія?
— Звісно, що взяти участь у олімпіаді.
— Які змагання запам’яталися тобі найбільше?
— На жаль, брати участь у змаганнях за кордоном більш приємно, ніж в Україні. Культура, рівень організації та умови проведення за кордоном значно відрізняються від наших. Найбільше сподобалося у місті Девілі (Франція).
— Твій найкращий результат?
— У 2007 році я брав участь у змаганнях в Мюнхені, де поставив свій особистий рекорд та рекорд України — «597 із 600 можливих». Це означає, що за 1 годину 45 хвилин потрібно було стоячи виконати 60 пострілів, з них 57 — я влучив в 10, та 3 — в 9!
— Де брав участь у змаганнях останнім часом?
— У березні 2010 року разом з командою відвідали Норвегію, де зайняли третє командне місце в Чемпіонаті Європи.
— Чи є хвилювання перед змаганнями?
— Хвилювання є завжди. Коли говорять, що стрілки не пітніють, то це не так! Головне вчасно зібратися з думками та емоціями в середині себе та впевнено вийти на майданчик змагань і бездоганно виконати усі вправи! Для спортсмена хвилювання та підвищена пульсація — головний ворог!
— Чому ти обрав професію міліціонера?
— Обрана мною професія — це мій особистий і виважений серйозний крок. Думаю, що моє вміння та отримані навики поводження зі зброєю стануть в нагоді у міліцейській роботі. Знаю, що професія не з легких, але мій спортивних дух та витримка мені допоможуть. Тим паче, що серед моїх колег-спортсменів є міліціонери, які є постійними учасниками змагань, а нещодавно навіть брали участь у змаганнях серед поліцейських.
