Це перший виступ Єгора на Чемпіонаті України з шахів (юнаки до 14 років) з класичним контролем, на який він був відібраний, поділивши перше місце на обласній першості з іншими трьома учасниками.
Потрібно згадати історію ознайомлення юного жителя Орлика Єгора Дудки із азами шахової гри. Хлопчика навчив грати в шахи тато.
А в 2022 році почалася війна. І маленькому хлопчику довелося, як і сотням тисяч його однолітків, ховатися в бомбосховищі. І там він продовжив грати в шахи з місцевим вчителем.
У 2023‑му Єгор взяв участь у шаховому турнірі в Кобеляках в рамках місцевої Гімназіади. І тоді не він став найкращим. Але дуже швидко регулярні заняття в шаховій школі дали свій результат. І зараз Єгор вийшов на новий рівень.
Так, у Чемпіонаті України для дітей віком до 14 років, що проходив у Полтаві, хлопець не зміг потрапити навіть до «двадцятки» кращих. Хлопець наївно думав, що грати на новому рівні буде легко. Реальність виявилася іншою. Але це його не знітило і не «відбило» бажання й далі вчитися.
Тим більше, що Єгору лише 12 років, і він мав право зіграти в Чемпіонаті України серед юнаків до 12 років, який проходив у місті Львів з 5 по 13 червня. Для цього він був відібраний у обласному турнірі в Полтаві на ці змагання, посівши друге місце.
Треба сказати, що Чемпіонат України у Львові більш сильний, хоча там і менша вікова група, тому що в цьому турнірі приймали участь багато львів’ян, які не приїхали в Полтаву на Чемпіонат України до 14 років. А львівська шахова школа є провідною в Україні. У Львові ще за часів СРСР існував факультет шахів у Інституті фізкультури і спорту.
А найцікавіше у виступі Єгора сталося в останній день, коли проводився турнір із швидких шахів з контролем часу (10 хвилин + 5 секунд). Єгор був незадоволений своїм виступом у попередніх дисциплінах. Це й не дивно, адже він почав турнір із трьох поразок та однієї нічиєї.
Але тут Єгор зібрався і проявив свої найкращі якості наполегливого бійця, як він потім сказав тренеру — «повірив у себе, у можливість свого успіху» і зробив фантастичний, як для себе, comeback (сленгове слово в спорті, як «Ліверпуль» проти «Мілана» в ЛЧ у 1999 році або як вираз Шварцнегера: «I’ll come back» (Я повернуся!).
Єгор виграв чотири партії з п’яти і одну з кандидатом у майстри спорту звів внічию, і в результаті набрав більше половини очок у цьому турнірі.
Це про наполегливість, віру в себе, навіть у ситуації, коли здавалось би треба опустити руки, збиратись і їхати додому… Це для Єгора спортивний подвиг, після цього він на деякий час навіть захворів від такого перенапруження, коли треба було стрибати вище голови.
Але будемо сподіватися, що участь у такому престижному турнірі, досвід справжньої спортивної боротьби стануть і прекрасним уроком для юного шахіста. Тепер він має зрозуміти, що до змагань потрібно готуватися, ретельно тренуватися, виконувати вказівки тренера, читати книги, шахову класику. Адже ні Тікток, ні ролики на Ютубі нікого справжнім бійцем і професіоналом зробити не здатні. А конкуренти, сильні гравці читають і готуються серйозно, тому й займають перші місця і йдуть далі на Чемпіонати Європи і світу!))
На жаль, так у світі робиться — наших дітей вчать за скороченими програмами, по Тіктоках, дистанційках, по болонських системах. А своїх дітей навчають за програмами, які дають їх дітям ґрунтовні знання.
Не вчіться, розважайтесь, take it easy — і в результаті, щоб чогось досягти, треба прикладати надлюдські зусилля і перенавантажувати психіку. Тому наші діти виступають в нерівних умовах з однолітками, які мають бажання і можливості отримувати нормальну освіту і справжні знання, а не коротенькі уявлення про світ, як у відомого героя Піноккіо (радянський вульгарний варіант Буратіно) на початку його навчання в школі, куди його посилав тато Карло.
Та нічого. Не будемо закінчувати на песимістичній ноті. Тим більше, що Єгор Дудка вже демонструє собі, своїм батькам, одноліткам, що навіть у нас у глибокій провінції достатньо талантів. А при належній «відшліфовці» ці юні «зірочки» можуть стати справжніми великими «діамантами».
