У Минулому номері «ЕХО» редакція розмістила повідомлення про наміри виконавчої влади перейменувати одразу сім населених пунктів Кобеляцької та Білицької громад.
Ініціатива «на місця» була «спущена» із військової адміністрації. А туди, у свою чергу, звернулися, швидше за все, невгамовні «хвахівці» з Інституту національної пам’яті. Це ті, хто нібито мав берегти історичну пам’ять, а насправді намагаються стерти із неї якомога більше інформації.
Повідомлення про перейменування викликало однозначно негативну реакцію з боку більшої частини жителів населених пунктів, які мають втратити свої звичні для багатьох назви. Нагадаємо, що перейменувати мають Чорбівку, Кунівку, Сухинівку, Прогрес, Марківку, Червоні Квіти і Леваневське.
Особливо активно висловлюють свій протест жителі Чорбівки. Кілька селян телефонували до редакції. За словами людей, вони зверталися до свого старости. Але вона відмовилася проводити зібрання села з цього питання, посилаючись на міркування безпеки та вимог законодавства.
Чорбівчани розділилися на два табори. Одні взагалі виступають проти будь-якого перейменування їх села, інші висловлюють незадоволення запропонованою новою назвою Святодухівське.
Люди запитують, як їм діяти і яким чином вони можуть вплинути на ситуацію.
У Білицькій селищній раді нам відповіли, що ініціатива щодо перейменування Чорбівки стала несподіванкою і для них.
Був здивований подібним повідомленням і колишній директор Білицького краєзнавчого музею Євген Калашник. Він зізнався:
— Я шокований. По Прогресу питань немає, потрібно перейменовувати. До речі, жителям Кунівки запропонували дійсно історичну назву. Там був хутір із милозвучною назвою Горішні Млини. А ось по Чорбівці й Марківці питань більше, аніж відповідей. Адже назви дані дійсно на честь засновників цих населених пунктів. І потрібно ще вивчати і вивчати історичну роль панів Чорби і Маркова. А не рубати «з плеча». Потрібно ж дотримуватися принципу історизму. Назва Святодухівське мені теж категорично не подобається.
У Полтавській ОВА пропагують нацизм?
Цікава ситуація складається із перейменуванням села Прогрес. Так, назва дійсно була дана в радянські часи. Хоча, відверто кажучи, саме слово прогрес є абсолютно нейтральним з точки зору ідеології.
Поступ або прогрес (від лат. progressus — рух вперед, успіх) — напрям розвитку від нижчого до вищого, поступовий рух уперед, до кращого. Протилежність — регрес.
Ну воно зрозуміло, що «знатоки» із ОВА не надто переймаються лінгвістичними питаннями. Як і метафізичними. Адже якщо ти забороняєш «прогрес», то альтернативою цьому є виключно регрес.
Але не в цьому сенс.
А сенс в тому, що невігласи чи то із ОВА, чи то з Інституту нацпам’яті, пропонують жителям Прогресу назву Мазепинське. На їх думку, це дуже кошерно звучить. Модно і в дусі часу. Але ж...
Назва «Мазепа» функціонувала в цій місцевості виключно під час приходу «визволителів» з нацистською свастикою. Тобто під час окупації України німцями.
І хто заборонить мені чи комусь іншому думати, що невігласи при владі таким чином увічнюють німецьких нацистів в Україні?
Як діяти чорбівчанам?
Заступник білицького селищного голови Ігор Федь, якого ми запитували про алгоритм дій місцевої влади в питаннях перейменування, запевнив, що обов’язково вивчить ситуацію. Адже ініціатива з перейменування стала і для нього сюрпризом. Водночас Ігор Миколайович підтвердив, що жителі Чорбівки телефонують у селищну раду і висловлюють своє невдоволення.
Уже ввечері понеділка, 5 серпня, Федь розповів, що спроби вияснити, хто ж в Полтавській ОВА чи іншій інституції є ініціатором перейменування Чорбівки в Свядодухівське, а Прогресу в Мазепинське, були невдалими. Нібито опитані чиновники в області запевнили, що не мають жодного відношення до згаданого заходу.
Між тим, у відкритому доступі є листи із Полтавської РВА до місцевих громад, де прямо йдеться про майбутнє перейменування населених пунктів.
На сайтах кількох громад розміщені як ці документи, так і звіти про проведену в селах роботу.
Жителі Чорбівки зараз можуть самоорганізуватися, написати колективні звернення спочатку в селищну раду, потім у РВА та ОВА. І просити чи вимагати зберегти стару назву. Якщо це не подіє (від автора: а швидше за все, так і буде, адже невігласи практично ніколи не змінюють свою точку зору), то можна запропонувати для голосування іншу назву, а не десь взяту Святодухівське. Люди пропонують назви Піщане, Мирне, Соснове. А потім проголосувати. І буде хоча б на половину так, як хочуть люди, а не якийсь недовчений.
