— Юрій Володимирович, розкажіть, будь ласка, яка тема і мета семінару?
— Основне завдання семінару — ознайомити учнів з програмою джиуджитсу, яка об’єднує в собі боротьбу та ударну техніку. Сюди входить дія на суглоби, больові прийоми та захист проти зброї. Джиуджитсу на сьогодні є універсальним видом східних бойових мистецтв.
— Скільки тривав семінар і хто побував на ньому?
— Програма семінару була розрахована на два дні, протягом яких відбулося два заняття по півтори години. На них побували десять учасників, це в основному молоді люди. Вони займаються іншими бойовими видами спорту, але виявили пізнавальний інтерес до техніки джиуджитсу. Багатьом учасникам семінару сподобалася бійцівська техніка, це їм стане у майбутньому до снаги.
— Джиуджитсу — це вид східних єдиноборств, що має стародавні коріння. Розкажіть про це детальніше.
— Це стародавнє мистецтво самураїв, з якого пізніше виокремилися багато видів, серед яких, наприклад, дзюдо. У кожної династії самураїв були свої напрямки джиуджитсу. Головний акцент в джиуджитсу робиться на розвиток духу. Це енергетичний розвиток сприйняття та розуміння світу. Джиуджитсу перекладається, як мистецтво м’якості, податливості, гнучкості чи еластичності. Перемагай не за рахунок своєї сили, а сили суперника, використовуючи різні кути виводу його з рівноваги.
— Чи проводяться змагання з джиуджитсу?
— Так, джиуджитсу поділяється на традиційне японське і спортивне, що використовують у професійних видах єдиноборств (міксфайт), та модерн джиуджитсу — європейська версія самооборони. Система змагань в джиуджитсу побудована, як і в карате. Бо в Японії існує одна система, що називається като. На відміну від карате, в джиуджитсу парне като починають вивчати відразу.
— Щоб стати майстром п’ятого дану, скільки років ви займалися джиуджитсу?
— У 1997 році я вперше поїхав за кордон, у Лондон, до професора Моріса (9 дан). Він очолює Всесвітню організацію бойових мистецтв. З тих пір їжджу кожного року в Європу і в Японію. В країні висхідного сонця я займаюся в п’яти різних майстрів джиуджитсу. За останні роки основні мої вчителі це Брайан Чік (Англія), Ясумото Сенсей (Японія, 10 дан), Євген Ратішевський (Україна, 7 дан) — з ним я тренуюся понад двадцять років.
— Чим для вас джиуджитсу більш привабливе, ніж інші східні єдиноборства?
— Дзюдо, наприклад, зараз зробили суто спортивним видом, де заборонили ударну техніку, а віднедавна і захоплення за ноги. У карате, як і тхеквондо, почали більше спеціалізуватися на спорті. Наша організація ставить задачу розвитку джиуджитсу не як спорту, а як бойового мистецтва. На вулиці на вас може напасти з палицею чи ножем не один суперник, а два і більше, і ви зможете йому дати відсіч, володіючи цією технікою. Тобто, джиуджитсу більш універсальне.
— Коли розпочала діяльність Всеукраїнська федерація джиуджитсу, хто цим опікується?
— Всеукраїнська федерація джиуджитсу зареєстрована у 2002 році. Її президент — Євген Анатолійович Радішевський. Два рази на рік ми провидимо чемпіонати України, кілька разів на рік — конгреси бойових мистецтв за участю майстрів високого рівня. Федерація є представником трьох міжнародних організацій, що розташовані в Європі та Азії. В Україні наші філіали є у шістнадцяти областях. Нещодавно зареєстрували Полтавську обласну федерацію джиуджитсу, її голова — Богдан Фурман. Вона співпрацює зі спортивними організаціями і планує провести перший чемпіонат області з джиуджитсу.
