Дуже цікавий і надзвичайно важливий у розрізі ситуації війни, в якій перебуває Україна, захід був проведений в Кобеляках в приміщенні міського ліцею № 1. У ході нього школярі вчилися надавати першу домедичну допомогу людям із сильною кровотечею. Саме такі знання допомагають врятувати життя собі та іншим.
Під час заходу довелося обмінятися враженнями із керівником станції юних туристів Миколою Шабалтієм, який того дня був присутній у аудиторії, де проходили навчання.
Ми обоє погодилися із тим, що такі практичні заняття мають бути обов’язковими не те, що в школах, а в кожній установі, на кожному підприємстві, у кожному офісі чи вузі.
Адже Україна вже 10 років перебуває в стані війни. І щодня в ній гинуть десятки, якщо не сотні людей. І гинуть, як правило, не від ушкоджень, несумісних із життям, а від того, що їм вчасно не надали допомогу. В першу чергу, не зупинили кровотечу.
А допомогу не надали тому, що люди, які перебувають поруч із пораненим, просто не знають, як це робити.
Між тим, в Україні як сама держава, так і більшість її громадян і до цього часу не усвідомили, що є знання, які, в буквальному сенсі цього виразу, рятують життя. Але вони, чомусь, мало кому потрібні.
От задайте собі три простих питання:
- Які рани можна тампонувати?
- У яких випадках потрібно користуватися турнікетом?
- Коли обов’язково потрібно зняти турнікет або джгут?
Впевнений, що 90 відсотків людей, які прочитали ці досить прості запитання, не зможуть дати на них відповіді. Отже, й не зможуть врятувати ні себе, ні своїх близьких.
І війна, яка зовсім поруч, приклад — Полтава, не переконала людей, що потрібно вміти рятувати.
Діти, які того дня зібралися в ліцеї №1, у принципі, рятувати інших уже вміють. Адже на заняття прийшли школярі, які відвідують гурток «Юний десантник», що працює на станції юних туристів.
Їх керівник Ігор Жорняк домовився із обласною дирекцією ТСОУ про проведення навчального семінару. Заняття для юних кобелячан провів досвідчений інструктор, заступник голови Полтавської організації ТСОУ Антон Величко.
Він почав практичні заняття із настанови. Інструктор нагадав:
— Сьогодні ми будемо вчитися надавати допомогу людині із масивною кровотечею в потенційних умовах небезпеки. Умовно кажучи, в умовах можливого артилерійського чи бомбового удару. Одразу наголошую на чотирьох обов’язкових пунктах, яких ви маєте дотримуватися.
Пункт перший, особиста безпека. Якщо є загроза повторного «прильоту», ви маєте сховатися в укриття. При можливості транспортувати туди й потерпілого. Чому цей пункт я називаю першим? Та тому, що в разі, якщо його ігнорувати, то замість одного потерпілого може бути два. Другим будете ви.
Пункт другий. Виклик швидкої допомоги.
Пункт третій, індивідуальний захист. На ваших руках повинні бути захисні рукавички. Прості нітрилові, вони коштують п’ять гривень. Я зараз ношу їх із собою постійно. Адже, надаючи допомогу, ви контактуєте із кров’ю і можете запросто «підхопити» якусь небезпечну хворобу.
Пункт четвертий. Встановлення контакту із постраждалим. Говоріть із ним. Якщо людина в свідомості, запитуйте її, де болить, як вона себе почуває. Якщо поряд є інші люди, а лише визнаєте, як діяти, командуйте ними. Нехай хтось телефонує медикам, хтось інший допомагає вам.
А далі інструктор прямо на живому манекені, в ролі якого виступив учитель ліцею № 2 Сергій Євсєєнков, почав показувати, як і де швидко відшукати місце кровотечі.
Після цього діти почули, як тампонувати рани і накладати турнікети.
У ході занять Ігор Жорняк коментував:
— Як бачите, мої вихованці вміють користуватися турнікетами. Вміють це робити і учні ліцею № 2, яких із собою привів колега Євсеєнков. Ми все це вивчали. Зараз досвідчений інструктор лише, так би мовити, «закріплює» знання. Але ж скільки таких, хто знає, як діяти? Тут нас 15 чоловік. А інші?
А інші дивляться дурниці в ТікТоці. А потім дивляться, як люди поруч, можливо рідні і близькі, помирають від втрати крові.
