Наш читач та активний дописувач ділиться своїми роздумами і навіть пропозиціями з приводу того, як вирішити проблему поводження із відходами в Кобеляцькій громаді. Отже, що пропонує сповнений ідей Грицько Мотрин.
Не перестаю дивуватися тому, що твориться в Кобеляцькій громаді. От, днями прочитав новину про те, що міський «Водоканал» оштрафували на півмільйона гривень. А оштрафували за те, що чотири роки тому комунальники вивозили сміття в ліс. Відвозили з дозволу тодішнього міського голови та депутатів, які вирішили «зас...ти» ліс поряд із рідним містом.
Печальна історія, звичайно. Але не це головне. А головне те, що нічого не міняється. Ну, заплатить комунальне підприємство штраф. Ну, надасть йому міська рада дотацію, щоб якось компенсувати збитки, завдані фактично ж депутатами. Ну, скинуться рядові платники податків, звичайні сіромахи, по сотні чи тисячі гривень, щоб залатати нову «дірку» в бюджеті місткістю в 500 тисяч, яку «прогризли» ті, кого вони вибрали у владу.
Усе це зрозуміло і навіть банально. Так воно було й буде, що чудять або чубляться пани, а платять за все сіромахи.
Але ж від усіх цих дій кардинально ситуація не зміниться. Звалище ж посеред лісу як було, так і залишиться. І той факт, що зараз туди сміття нібито не везуть, нічого не змінює. Тисячі або й десятки тисяч кубометрів різного непотребу, в тому числі й токсичного, залишаються посеред лісу поряд із Кобеляками. І я зовсім не здивуюся, якщо якась нова екологічна інспекція знову приїде, все переміряє, щось токсичне знайде і знову накладе черговий штраф на «Водоканал». А далі — все по колу. А в кінці кола знову платять сіромахи.
А як же його розімкнути це замкнене коло?
У мене є думка із цього приводу. Для того, щоб уникнути подібних грубих помилок і можливих зловживань, нинішній владі, читай Василю Другому та його команді, потрібно знайти незалежних позаштатних радників. Не таких, звичайно, як Віталій Володимирович, який радив Василю Першому. Бо закінчиться все не менш печально. І до «прівєтів» із позаминулого додадуться нові «прівєтіки».
От, скажімо, щоб робив я, якби мене запросили в міську раду радником. І запропонували вирішити проблему з утилізацією відходів.
Зрозуміло, що сміття в Кобеляках і навколишніх селах і далі буде продукуватися. Люди живуть, їдять, будують, прибирають, отже, «виробляють» відходи. І їх, ці відходи, потрібно кудись і комусь відвозити. Зрозуміло, що міські чиновники за кермо сміттєвоза не сядуть. У них, за їх словами, і так справ забагато.
Щоб зробив я? Я б узяв і розмітив оте звалище в лісі по квадратиках. Квадратики к б креслив, виходячи із кількості депутатів у міській раді. Скільки депутатів — стільки ж і квадратиків. А потім би й роздав ті земельні діляночки кожному депутату. Можна ще і їх родичам земельки під звалищем наділити. І нехай на ній господарюють, дивіденди отримують.
А що, у Санича ж по два гектари землі брали? І собі ж, і дітям, і внукам брали. І голосували через це «як треба». От нехай і зараз проголосують та й розподілять між собою ті сміттєві квадратики. А потім власним коштом та й вивезуть відходи. Тому що в іншому випадку знову за все заплатять сіромахи. Вони штрафи оплачують, а потім і за вивезення заплатять.
А я пропоную, щоб і депутати земельку в лісі отримали, і сіромахи за це не платили.
Була «бурса», буде — станція
Не бачу дуже великої проблеми і з пошуком земельної ділянки під можливу станцію для сортування сміття. Так, розумію, що десь «посеред степу широкого» її не побудуєш. Потрібна і лінія електромереж, і якийсь дах над головою, і дорога із твердим покриттям, і щоб не дуже далеко від Кобеляк, аби витрати на транспорт мінімізувати.
Так є ж усе це! І є практично в самих Кобеляках, але на досить великій відстані від житлової забудови, щоб людям запахами не дошкуляти.
Все це є на полігону Аграрного коледжу. Там же не все згоріло, і не все на брухт розібрали. І стоять там будівлі фактично пусткою.
А комунальники в цей час щось вигадують із сортуванням сміття в дворі свого підприємства. чого вже тільки не назбирали на подвір’ї того бідного комунгоспу. Там і терикони із дров та дерев’яної щепи, там і тюкована макулатура та пет-пляшки, там і бите скло. І це при тому, що тут же й техніка самого підприємства зберігається. І в результаті, там у дворі вже й повернутися ніде. Та й небезпечно все це.
А «бурсацький» полігон простоює. Там же із якоїсь техніки хіба що комбайн «Дон» кацапського виробництва залишився. А може і його вже немає. О там би й цех для пакування макулатури і пластику розмістити.
Розумію, що мені зараз можуть зробити зауваження з приводу забезпечення навчального процесу в Аграрному коледжі чи «бурсі», як звикли називати цей заклад кобелячани. Мовляв, потрібно ж десь на якомусь полігоні проводити практичні заняття для майбутніх механізаторів. А «бурсацький» полігон для цього й будували.
Так, полігон будували для практичних занять, тут сперечатися не буду. Але ж... Будували його тоді, коли в «бурсі» було по 12-15 навчальних груп із 30 студентів. І була в наявності вся техніка для проведення навчань. А тодішнє колгоспне виробництво і потребувало саме такої величезної кількості кадрів, тому що тоді орали «детешками», а возили «газонами».
А зараз? Зараз взагалі-то орють «джондірами», а возять «манами». І такої кількості трактористів та водіїв у сільському господарстві вже не потрібно. Та й навіть якби така потреба з’явилася...
Хтось вірить в те, що в найближчі 10-20-30-50 років у Кобеляках і окрузі знайдеться 400-500 молодих хлопців, які підуть вчитися в «бурсу»? Ну, хіба із Середньої Азії чи Африки приїдуть. Наша ж демографічна наука говорить про зовсім іншу тенденцію.
А для потенційних швей, тим більше бухгалтерів, тим більше комп’ютерщиків, отой величезний полігон просто не потрібен.
А якщо раптом стане потрібен, то поряд із навчальними корпусами діючого ліцею вже кілька десятиліть стоїть пусткою науково-лабораторний комплекс. Точніше, величезна недобудована споруда. От якщо її нарешті знести з лиця землі, бо добудовувати її вже й не можна, то звільниться місце й для навчального полігону. Там вистачить простору і для «рушання» вперед, і для розворотів, і для руху по колу. Аби було кому і на чому вчитися.
І що ми маємо в так званому «сухому залишку»? У владі бідкаються, що не можуть знайти ні грошей, ні рішень.
А я тут за кілька хвилин уже кілька варіантів запропонував. Причому — реальних. Причому — безкоштовно.
А уявіть, якби мені, як раднику, та платили по 50-60 тисяч гривень щомісяця, та премійку за «особливі» умови роботи, та надбавку «за інтенсивність».
Хтось скаже, що я забагато хочу. Але ж платять такі зарплати в мерії. То чим я гірший?
