Оплачувані громадські роботи — особливий спосіб полегшити життя безробітних. Адже людина, яка, наприклад, після звільнення за власним бажанням реєструється у центрі зайнятості, не відразу починає отримувати допомогу по безробіттю. Без засобів до існування часто залишаються громадяни, яким, за законом, таку допомогу вже не виплачують, а постійного місця роботи так і не вдалося знайти. Тільки на громадські роботи надія і у тих безробітних, які за порушення умов служби зайнятості тимчасово позбавлені виплат.
Ми вирішили подивитися, як працюють безробітні на громадських роботах у полтавському парку «Перемога». Виявилося, що тут вони прибирають сміття і листя, ремонтують приміщення і лавочки на Співочому полі, фарбують паркани і бордюри — одним словом, виконують усі роботи, які не потребують якихось особливих навичок. Утім, є тут і кваліфіковані працівники, на яких керівництво парку не нарадується.
— Безробітні нам дуже у цьому році допомогли, — говорить директор міського парку культури та дозвілля «Перемога» Валентин Кішек. — Причому, до нас приходять не тільки ті, що прибирають, але й кваліфіковані робітники — маляри, штукатури, теслярі. Вони дуже допомогли у ремонті Співочого поля.
Валентин Анатолійович розповів, що партнерські стосунки між Полтавським міським центром зайнятості і дирекцією парку встановилися останні два роки. На початку кожного року дирекція надсилає центру зайнятості листа з проханням виділити людей. Наприклад, у 2010-му уклали угоду щодо праці у парку 200 безробітних протягом року. Утім, на думку директора, незабаром доведеться укладати ще одну таку ж угоду, адже вже зараз у парку працює дуже багато людей. Протягом останнього місяця тут щодня працює 20-28 осіб.
— Така допомога дуже економить наші кошти, які ми потім можемо додатково використати для впорядкування парку, — пояснює Валентин Кішек. — Завдяки центру зайнятості ми економимо 4-5 штатних одиниць щомісяця. Узагалі ж у нас своїх працівників зимою — 14, влітку — 28.
Багато безробітних приходять на громадські роботи до парку на 2-3 місяці, є й такі, що затримуються на півроку.
Як розповіла головний спеціаліст Полтавського міського центру зайнятості Аліна Ляшенко, один безробітний має право відпрацювати на оплачуваних громадських роботах до 180 днів сумарно за рік. При цьому він не втрачає статусу безробітного і отримує за свою працю 744 грн. за місяць. Це, звісно, не великі гроші, але для людини, яка тривалий час не може знайти роботу, і така сума суттєва.
Працюють безробітні на благоустрої міста, ремонті об’єктів соціальної сфери, обслуговують музеї, коли виникала потреба — включалися до робот з ліквідації наслідків підтоплення, несанкціонованих звалищ тощо. Популярною є робота з відновлення бібліотечних фондів. Туди просяться навіть інваліди, які за своїм фізичним станом можуть працювати у бібліотеці.
Люди такою роботою задоволені. Наприклад, Тетяна, з якою ми познайомилися у парку «Перемога», працювала на громадських роботах і минулого року. У неї є професія — медсестра, але роботу за фахом жінка знайти не може. У парку вона працює на благоустрої, зокрема, фарбує паркани, бордюри.
— Громадськими роботами я задоволена, — розповіла Тетяна. — Адже приємно працювати на свіжому повітрі, робити парк чистішим. Це все — і для себе, і для людей. Звісно, добре, що й гроші заробляємо.
Поруч працює Віта. Вона — менеджер, але також не може поки що знайти постійну роботу. На громадських роботах вона вперше. Пішла сюди, бо таким чином має можливість заробити якусь копійку. Адже з попередньої роботи звільнилася за власним бажанням, тож, за законом, перші три місяці після реєстрації у центрі зайнятості допомогу по безробіттю не отримуватиме.
Аліна Ляшенко повідомила, що на рік на оплату праці безробітних по виконанню громадських оплачуваних робіт з фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття Полтавському міському центру зайнятості виділено 545 тисяч 700 гривень. Лише за березень на це використано вже 50 тисяч гривень. Отже, і безробітні мають можливість попрацювати й заробити, і місто отримує суттєву допомогу для вирішення проблем громади.
