Читайте також:
Андрій МАТКОВСЬКИЙ: «Політтехнологам не вдасться зазомбувати полтавців»
Протягом двох годин, доки тривала «гаряча лінія», читачі «Вечірки» встигли поставити міському голові майже тридцять запитань. Ще понад 60 надіслали в листах чи передали телефоном напередодні проведення «гарячої лінії». Тож усі попередні запитання редакція передала прес-службі міської ради, котра, у свою чергу, переадресувала їх на розгляд відповідним міським службам. Фахівці уже почали працювати над розв'язанням питань полтавців, і ті респонденти, котрі залишали свій номер телефону, переважно вже отримали відповіді. Інші ж отримають її на сторінках «Вечірньої Полтави» у міру розв'язання останніх.
Якщо узагальнити проблеми, то стосуються вони стихійних сміттєзвалищ, що виникають у місті, аварійної каналізації на вулицях Артема та Енгельса, вигулювання собак у дворах шкіл та на дитячих майданчиках. Мешканців кількох вулиць Полтави турбує той факт, що після заміни ще минулого року стовпів зовнішнього освітлення, в їхніх домівках так і не запрацювала радіоточка, яку вимкнули через ремонтні роботи. Не зручною видалася пасажирам зміна маршруту Огнівка—вулиця Балакіна, члени кількох садівничих товариств, що на Вороніна порушують питання енергозабезпечення їхніх кооперативів тощо.
Спілкуючись же безпосередньо телефоном з Андрієм Матковським, люди ставили запитання не лише комунального характеру, але й цікавилися перспективами Полтави, оцінювали роботу міської влади, просили підтвердити чи розвіяти плітки про особисте життя мера, які останнім часом постійно поширюються містом. Одне слово, говорили про життя міста і його мешканців в усіх його проявах. Тож нижче подаємо найбільш типові, цікаві та оригінальні запитання, які читачі «Вечірньої Полтави» адресували Полтавському міському голові Андрієві Матковському.
— Мене звати Наталія Ярмак, телефоную від імені мешканців гуртожитку на вулиці Маршала Бірюзова, 94. Нас дуже цікавить питання: чому не виконується рішення міської ради від 14 лютого 2008 року про прийняття до комунальної власності міста нашого гуртожитку?
— Думаю, що ви знаєте відповідь на це запитання не гірше, ніж я. Гуртожиток знаходиться на балансі Хіммашу і стан, у якому він зараз перебуває, не дозволяє нам прийняти його із закритими очима до комунальної власності міста, бо у бюджеті немає коштів на ремонт будівлі.
— Хіммаш погоджується ремонтувати будинок за умови, що ми дамо згоду на його оренду терміном на 49 років. Зрозуміло, що, відремонтувавши, він просто виселить звідси людей, які тут проживають роками і мають право на приватизацію кімнат. Останні 20 років гуртожиток утримується за кошти мешканців, які самі роблять ремонт...
— Ви ж самі сказали, що ваша мета — приватизувати житло. Якщо міська влада отримає від вас документи з проханням прийняти будинок до міської власності з тим, щоб ви могли створити ОСББ і приватизувати кімнати, то ми одразу винесемо це питання на сесію. Прийшов час, коли люди повинні брати відповідальність за свою власність. Коли будуть створені ОСББ, це не означає, що будинки будуть залишені напризволяще. Об'єднанням співвласників будуть виділятися кошти з міського бюджету, а вони вже самі розпоряджатимуться на які цілі їх витрачати.
— Хочеться подякувати міській владі і особисто вам, за те, що багато уваги приділяєте відпочинку полтавців: у місті є чудові ковзанки, дитячі майданчики, облаштовані парки. Але дуже турбує , що багато молоді відпочиває в громадських місцях з пивом чи іншими спиртними напоями. Що планує робити в цьому напрямку міська влада?
— Перш за все, на мою думку, багато залежить від батьківського виховання. Я радий, що в лютому депутати Верховної Ради прийняли закон, яким віднесли слабоалкогольні напої до алкогольних, і тепер міліція має право зробити зауваження за розпивання пива, і якщо людина не припинить цього робити, її можуть затримати і скласти адмінпротокол і стягнути штраф.
У Полтаві уже створені спеціальні групи, які працюють у парках міста, повідомляють, що є такий закон, проводять роз'яснювальну роботу. Наступним етапом стане покарання людей, які розпивають спиртне на вулицях міста.
Інший шлях боротьби з негативним явищем — це зменшення кількості торгових точок, де цілодобово торгують пивом та слабоалкогольними напоями. У Полтаві нині таких понад 40, а плануємо залишити не більше 2—3 нічних магазинів у кожному районі.
— Дуже правильно!
— Дякую.
— Валентин Калягін цікавиться: скажіть, хто вас хоче заарештувати? З цього приводу ходить багато чуток. Це політичний тиск на вас чи щось інше?
— Можливо, я зроблю сьогодні у «Вечірній Полтаві» заяву, якої раніше не чули, але можу з упевненістю сказати, що чутки, які поширюються сьогодні в нашому місті, з'явилися не просто так. Це справжня інформаційна війна. Розпочалася вона з приїзду до Полтави кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. Коли він виступав у «Листопаді», на сцену передали заздалегідь підготовлену політтехнологами записку, у якій прозвучало нібито мер Полтави відключив у місті кабельне телебачення, яке, нібито, належить йому, з тим, щоб не показувати кандидата в Президенти.
Тоді ж, як відомо, було дане відповідне доручення прокуратурі перевірити факти. З'ясувалося, що все вищеперераховане — неправда.
Далі усі ми стали свідками, що Полтавою продовжувала поширюватися негативна інформація щодо роботи міськвиконкому загалом і мене зокрема. Сьогодні я з усією відповідальністю заявляю, що в той час, на мою думку, за вказівкою попереднього Президента, якого дуже не влаштовував непокірливий мер, який не виконував розпорядження вищої влади з встановлення пам'ятників і перейменування вулиць, було поставлене завдання колишньому керівництву облдержадміністрації скомпрометувати полтавську владу напередодні виборів.
З того часу в Полтаві працюють спеціальні політтехнологи, і, за моєю інформацією, американські. Завдання у них було до 31 травня, коли мали відбутися вибори до місцевих рад, створити негативний образ міської влади і на цій хвилі переобрати місцевих очільників. Для цього знайшли відомого підприємця, який за це платить і мріє про владу та можливість заробити великі гроші.
Усі чутки про те, що мене арештували, чи я кудись поїхав, розлучився з дружиною, щось купив чи продав, — звичайна брехня. Ні в пресі, ні по телебаченню таких обвинувачень мені не закидають, тож подати до суду за наклеп я не можу.
А плітки розповсюджують наступним чином: двоє людей заходять в автобус чи тролейбус і голосно, в присутності скупчення людей заводять приблизно таку розмову: а ви чули, учора Матковський поїхав до Адміністрації Президента, Янукович йому там нарозказував, і прямо в Адміністрації його заарештували. Пасажири це почули, вийшли з транспорту, розповіли про почуте вдома, сусідам — і плітка пішла гуляти містом.
Такі неправдиві чутки ображають не лише мене і мою сім'ю, а, переконаний, вони ображають усіх нас, полтавців. Бо ті політтехнологи, які їх розповсюджують, і бізнесмен, який за це платить, вважають нас не гідними обирати місцеву владу, яка може не виконувати вказівки Києва, якщо вони суперечать інтересам громади. Але я упевнений, що цим політтехнологам не вдасться зазомбувати полтавців, і мешканці нашого міста не продаються за кілограм гречки. Люди оцінюватимуть політиків за конкретними справами.
Історія доводить: ще нікому не вдавалося досягти висот за допомогою брудних ігор, обману та недобрих справ. Можуть бути тимчасові злети, але вони неодмінно закінчуються великим падінням. Є ще Бог, який усе бачить і дає об'єктивну оцінку вчинкам кожного.
— Микола Лозовий запитує: скоро відбудуться вибори до місцевих рад, чи створюватимете ви блок власного імені, і якщо так, то хто до нього ввійде?
— Я вже заявляв про те, що депутати до місцевих рад, на мою думку, повинні обиратися за мажоритарним принципом, а не за партійними списками, як нині. У Верховній Раді вже обговорюється така пропозиція, і якщо питання буде вирішене, то немає сенсу створювати якісь блоки. Сьогодні безпартійних людей набагато більше, ніж партійних. Якщо закон не зміниться, то я розглядатиму питання створення Блоку Матковського, до якого б ми могли набрати безпартійних, молодих та ініціативних людей, які б допомагали мені вирішувати усі проблеми виборців. Уже два місяці в міській раді працює школа самоврядування, де навчаються молоді люди, і за результатами навчання я планую двом—трьом найактивнішим слухачам запропонувати співпрацю в моєму блоці.
— Інвалід ВВВ Микола Борщ: дуже вдячний за те, що ви з початку своєї роботи не побоялися достойно відзначати День Перемоги. У цьому році не проста, а ювілейна дата, що плануєте?
— Дійсно, свято №1 і не лише нинішнього року, а, мабуть, найближчих п'яти років — це 65-та річниця Великої Перемоги. Ми до неї активно готуємося, і полтавці вже бачать, як реконструюється меморіал Солдатської Слави. Наше завдання не лише достойно провести святкування, парад, а й вшанувати ветеранів і надати їм духовну та фінансову підтримку. У рамках програми «Турбота» до Дня Перемоги 10 тисяч ветеранів, у тому числі 1700 учасників бойових дій, інвалідів, ветеранів, отримають матеріальну допомогу і цінні подарунки від міської ради, а учасники бойових дій, інваліди війни — ще й ювілейні нагороди міської ради. Святкування фактично розпочнеться наприкінці квітня, і протягом місяця буде проведено багато заходів. А святкові білборди до 9 Травня прикрасять малюнки полтавських школярів. Ми намагаємося, щоб жоден ветеран не був забутий і кожному була приділена увага.
— Пенсіонерка Катерина Сергіївна цікавиться: В автобусі говорили, що ви купили АТБ, а коли їхала в тролейбусі на Леваду, чула, як говорили про те, що ви забираєте частину бізнесу в підприємців. Вам не соромно за такі прибутки? Хоча мені не хотілося б вірити в те, що це правда, бо я голосувала за вас.
— От бачите, підтверджується інформація, що плітки розповсюджуються в транспорті. Щодо підприємців, у яких я, нібито, відбираю частину бізнесу. Я сам був підприємцем і знаю, що підприємці — це самодостатні люди, котрі поважають себе і свої права. Запевняю, якби хоча б у одного конкретного підприємця влада чи її представники забрали частину бізнесу, магазину чи ринку, цей підприємець підняв би такий хай, що про ці проблеми дізналася б не лише Полтава, а вся Україна.
Люди, які мене добре знають, підтвердять, що я людина не жадібна. Коли у 2006 році балотувався на посаду мера, то говорив, що в мене є квартира, хороша машина, родина має певний бізнес, отримує прибуток від здачі нерухомості в оренду, і це нам дає можливість непогано жити і виховувати двох дітей. За роки, які я працюю міським головою, я не купував ні магазинів, ні чогось іншого.
Зважаючи на вищезазначене, хотів би заявити: якщо через засоби масової інформації чи у прокуратурі хтось назве ім'я конкретного підприємця, у якого Матковський для себе забрав частину бізнесу, я готовий того ж дня нотаріально переписати йому ту частину. Але упевнений, що таких прикладів не буде.
Разом з тим хочу зазначити, що в місті є кілька незадоволених підприємців, яким не дали розвивати бізнес. Одному з них ми на сесії міської ради не дозволили побудувати багатоповерхівку серед приватного сектору. Ми були на боці людей, які проживають поруч. Другий приклад — ринок «Мотель». Запевняю, коли закінчиться термін оренди в цього підприємця, то міська влада забере не частину, а весь його бізнес на конкретному ринку. Через одну причину — він знущається з підприємців, які там торгують. Я упевнений, що це неприпустимо, і таких підприємців треба позбавляти права займатися такою діяльністю.
Інших прикладів, коли ми не даємо розвиватися бізнесу, навести не можу. Можливо, невдоволені з'являться, коли ми закриємо частину нічних магазинів, які продають спиртні напої. Але в даному випадку, ми ставимо інтереси громади вище, ніж особисті інтереси недобросовісних бізнесменів.
— Наступне запитання прийшло на сайт «Вечірньої Полтави». Воно вже давно бродить різними полтавськими сайтами, але людина, яка представилася Єгором, ніяк не може отримати відповідь безпосередньо від вас. Отже, запитання: «Вельмишановний Андрію Всеволодовичу! Хіба не є однозначним те, що людина, яка працювала держслужбовцем переважну більшість часу, не змогла б лише на одну зарплату придбати торговий центр «Театральний», будинок, у якому знаходиться гіпермаркет МКС, Магазин «Села» та інше. Усе ж таки грошенят прибрали до кишені?»
— Хочу сказати, що на відміну від підприємця, політтехнологи якого ставлять такі запитання, я ніколи не приховував своїх прибутків і не мав проблем зі сплатою податків. Хотів би звернути увагу, і про це я відверто говорив під час виборів у 2006 році, що останні п'ять років після роботи в податковій службі, я займався підприємницькою діяльністю. Тоді, на початку 2000-х років були зовсім інші ціни на нерухомість. Я користувався кредитами банків. Це були часи хороших умов для розвитку підприємництва. Крім того, моя дружина має власну справу майже 20 років. І я пишаюся тим, що моя родина з нуля створила більше ста робочих місць у Полтаві.
Щодо підприємця, з чийого штабу ставлять дане запитання, скажу наступне: раджу йому негайно погасити борг у розмірі 430 тис. грн. несплачених податків. Аморально прагнути до влади і при цьому залазити в кишеню до держави.
— Депутат Ленінської ради Григорій Ящук. З великою повагою хочу поставити вам запитання, яке хвилює виборців. Чому на кінцевих зупинках тролейбусів немає розкладу руху, також у тролейбусах і автобусах не оголошують назви зупинок?
— Лише днями місто змогло профінансувати працівникам тролейбусного депо зарплату за грудень. Затримки були через те, що держава не компенсувала у повній мірі витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів. На сьогоднішній день у Полтаві майже третина пасажирів їздять у тролейбусах безкоштовно. Мені було б дуже важко в моральному плані дати розпорядження витратити кошти на встановлення розкладу руху тролейбусів тоді, як працівники депо ще не отримали зарплату. Єдине, що я можу гарантувати: у міському бюджеті ми обов'язково закладемо кошти на спеціальну допомогу тролейбусному управлінню на виготовлення і встановлення графіків руху на кінцевих зупинках. І обов'язково це зробимо. Що ж стосується оголошення зупинок, то ми дамо доручення керівникам депо, щоб вони провели роботу зі своїми працівниками.
— Тамара Юхимівна Кашуба. У нашому дворі ставлять машини прямо на дитячому майданчику, ніяк вийти на двір подихати. Хтось буде боротися з таким неподобством?
— Давайте розберемося в ситуації. Хто ставить машини на дитячому майданчику? Напевне, самі мешканці. Можна викликати міліціонера, щоб він навів порядок, але цього вистачить лише на один день. Якщо люди боятимуться вирішувати проблему самі зі своїми сусідами, то її не вирішить ніхто. Треба збиратися усім будинком, влаштовувати всенародне обговорення проблеми і виробляти загальне ставлення до тих, хто порушує порядок проживання у дворі.
— Мене звати Ліна, маю двох дітей. Мене турбує розвиток спорту в Полтаві. Місцева влада передала «Спартак» приватній особі, і тепер мої діти не мають можливості займатися спортом, бо це дуже дорого.
— «Спартак» не так давно став комунальною власністю міста. Раніше він належав громадській організації, яка не могла його утримувати і ремонтувати належним чином. Але діти, як і раніше, можуть займатися в спортивних секціях, яких у «Спартаку» працює понад десяток, безкоштовно.
— Тобто, ви хочете сказати, що «Спартак» не зданий в оренду?
— «Спартак» зданий в оренду, як, до речі, і стадіон, і 90% об'єктів комунальної власності, тому що міська рада не має прав і можливості фахово займатися тим чи іншим видом діяльності. Але умови оренди передбачають стовідсоткове забезпечення гідних умов для всіх дитячих спортивних шкіл та секцій, як це було і раніше. А за рахунок додаткових послуг тренажерного залу чи сауни зараз фінансуються ремонтні роботи та утримання споруди.
— А ви можете назвати ім'я бізнесмена, який працює в «Спартаку»?
— Там працює багато людей. Але я бачу, що вас цікавить не розвиток спорту і перспективи власних дітей, а дещо інші речі. Останнім часом містом поширюється багато чуток, якими намагаються дискредитувати дії влади. Раніше велику частину приміщень «Спартака» займав меблевий салон та нотаріальна контора. І соромно було зайти в роздягальні та душові. Але ми все змінили. Наша позиція чітка і принципова: спортивні споруди — дітям, а не бізнесменам.
— Я полтавка, хотіла запитати про БТІ. Правда, що ви його приватизували?
— Ні.
— А чому ж, коли ми приходимо до БТІ і запитуємо, чому так дорого коштують їхні послуги, нам відповідають: ідіть спитайте у Матковського.
— Хто конкретно вам таке казав?
— Якась жінка в БТІ.
— А в який кабінет ви заходили?
— Та я не пам'ятаю…
— Думаю, ви послуговуєтеся плітками, які ходять містом чи, можливо, самі відноситися до людей, які їх розповсюджують. Хочу вам сказати, що БТІ було приватизоване ще на початку 1990-х років, а те, що пишуть у газетах певного підприємця, що Матковський нібито приватизував БТІ — це неправда, як і все інше. Тому в БТІ інформацію, про яку ви говорите, вам ніяк не могли дати. До речі, ціни на послуги цієї організації затверджуються облдержадміністрацією.
(Відповідь не була дослухана респонденткою…)
— Я корінний полтавець, пенсіонер, добре пам'ятаю, коли за кожним сквером були закріплені школи і школярі прибирали територію. Тепер бачу, як прибирають лише бабусі, а учні і студенти — ні.
— Дійсно, раніше кожний навчальний заклад був закріплений за окремим парком, і, мабуть, ті бабусі, про яких ви згадуєте, колись були учнями цих шкіл. Сьогодні, при платному навчанні, студенти можуть заявити: чому це ми повинні прибирати парки? Комсомолу, який би їх організував, немає. Але хочу сказати, що в місті працює Студентська рада, і нехай не стовідсотково, але багато студентів бере участь у міських суботниках, і останнім часом активність їх зростає…
— Раїса Степанівна. Ми живемо на вулиці Баленка. В одному з будинків на вулиці Баленка, 2, є магазин, де продають по 100 грамів з 8-ї ранку до 11 ночі. Це жах: постійні сварки, бійки. Сьогодні знову билися четверо осіб… Ми неодноразово зверталися в міськвиконком, вам приносили листа, але ви сказали, що зібрано мало підписів. Так що ж робити?
— Часто трапляються випадки, коли до міськвиконкому приносять листа з проханням закрити магазин, який заважає спокою людей, і ми йдемо назустріч побажанням мешканців — забираємо ліцензію на торгівлю. Слідом приходить лист, де люди пишуть, що нам треба о другій годині ночі вийти купити хліба чи ковбаси, тож магазин нам конче потрібен. Тому вашу ситуацію вирішимо так: я дам доручення ЖЕДу і райвиконкому провести зібрання мешканців ваших будинків, і якщо люди скажуть, що магазин їм заважає, його закриють.
— Маю ще одне запитання. Біля нашого будинку стоять сміттєві баки, які ніколи ще не милися. Смердить у нас під вікнами і розсадник мух. Що робити?
— Я дам доручення відповідним службам. Але разом з тим, знаєте, всім нам треба звернути увагу на культуру прибирання сміття. Гадаю, нескладно використовувати для цього пакети.
— Чому по вулиці Сакко їздять фури? Нам дуже важко тут жити, бо з одного боку проходить залізниця, а з іншого — вантажівки.
— Вантажівки їздять по Сакко, бо їм більше ніяк проїхати на Котельву. У планах розвитку Полтави є будівництво об'їзної дороги, котра б ішла в об'їзд міських вулиць, але на це потрібно 1 млрд. грн. Міська влада без допомоги держави таку проблему вирішити неспроможна. Тому поки що — це перспектива. Але вона реальна.
— Іще одне запитання: біля мого дому обвалилася частина дороги. Чи можу я за власний рахунок її відремонтувати? Я зверталася до ЖЕДу, але потім відремонтувала своїми силами…
— Спасибі вам велике, що ви так дбайливо ставитеся до міста, в якому ми живемо. Вибачте, що не відреагували на це відповідні служби.
—Доброго дня. Мене звати Олександром. Чому в Полтаві ніяк не з'явиться пам'ятник Мазепі? Це ваше російське виховання не дозволяє вам його встановити?
— Річ не у вихованні. Я ріс в українській родині і вчився в українському вузі. Позиція моя полягає в наступному: кому ставити у Полтаві пам'ятник і де — повинна вирішувати уся територіальна громада, а не посадові особи з Києва. Мені не подобається, коли невелика група людей намагається нав'язати свою точку зору більшості.
— А як бути з пам'ятником Леніну? Ця людина ніколи не бувала в Полтаві і ніякого відношення до нашого міста не має.
— Але з ім'ям Леніна виросло не одне покоління полтавців, які дуже багато зробили для розвитку нашого міста. Мені подобається європейське ставлення до пам'ятників: не як до об'єктів культу, а як до об'єктів історії. Так, наприклад, у Римі стоїть пам'ятник Муссоліні — людині, до якої нині ставляться дуже негативно. Але коли італійців запитують, чому вони його не прибрали, ті відповідають: у нас на кожних десяти метрах існує якийсь пам'ятник. І якби при кожній зміні влади ми прибирали пам'ятники минулих епох, то Рим ніколи б не став тією культурною і туристичною столицею, якою він є нині. Я поділяю цю позицію.
— Я живу неподалік від «Епіцентру». Коли будувався цей гіпермаркет, було вирубано багато дерев, і якщо в майбутньому тут побудують ще кілька автозаправок, на Алмазному взагалі не буде чим дихати. Адже в нашому мікрорайоні існує лише один маленький парк за Октябрським райвиконкомом…
— Хочу вас запевнити, що в районі Алмазного не будуватимуться автозаправки. Також хочу сказати, що ми дуже активно залучаємо підприємців до закупівлі та висаджування дерев. А в тому районі, про який ви говорите, дуже багато старих дерев, уражених омелою. Їх теж треба замінювати молодими берізками, горобинами, кленами — і ми націлені на проведення таких робіт.
— Так, починайте, а далі і ми, мешканці, приєднаємося.
— Чудово. У цьому році в Полтаві плануємо висадити близько 500 дерев та 1700 кущів.
— А хто відповідає за дитячі майданчики? Вони були колись непогані, а тепер від гойдалок чи воріт позалишалися тільки одні труби.
— Я кожного дня об'їжджаю місто і володію ситуацією. Але у мене до вас є зустрічне запитання: а хто ці майданчики зруйнував? Мабуть, мешканці, які живуть поруч. Не може ж міська влада ходити за кожною людиною і впливати на її свідомість. Раз на рік, напередодні Дня захисту дітей, комунальні служби і райвиконкоми намагаються відремонтувати усі майданчики. Але поки ми з вами, як громадськість, не будемо виховувати своїх дітей, молодь і не дамо відсіч тим, хто ламає гойдалки і розпиває спиртне у наших дворах, проблему не вирішимо.
— Телефонує Тетяна, У період прем'єрства Юлії Тимошенко у нас в Полтаві реалізовувалася програма доступного житла. Чи продовжиться вона надалі, чи буде заморожена?
— Із задоволенням повідомляю, що маю інформацію з Міністерства будівництва та регіонального розвитку України про те, що в проекті держбюджету заплановані кошти на розвиток цієї програми. Ми вже відправили листи у Полтавську облдержадміністрацію, до Кабміну з проханням виділити Полтаві 5 мільйонів гривень, аби ми змогли добудувати третій будинок у рамках програми «Доступне житло». Якщо нам виділять більше коштів, ми готові й надалі працювати за цією програмою.
— Андрію Всеволодовичу, вас вітає інтернат для дітей-сиріт ім. Н.К.Крупської. Дуже хотілося вас почути і висловити подяку і вам, і вашій дружині Вікторії, котра тримає шефство над нашим 9-м класом, і Лідії Антонівній Бурковій, котра дуже нам допомагає. Дай Боже, вам усім щастя і здоров'я!
— Спасибі вам, привіт усім вашим вихованцям. Працюватимемо і надалі, аби по змозі створювати для дітей, які потрапили у складні життєві обставини, умови для життя і навчання не гірші, ніж мають їхні однолітки в родинах.
— Я, Любов Федорівна, від імені ініціативної групи звертаюся до вас за допомогою у вирішенні питання добудови будинку на вулиці Боровиковського, 11, у який нами було інвестовано кошти через «Полтавабудінвест». Однак, на сьогоднішній день будівництво 9-поверхового будинку на 103 квартири зупинено. Із 2007 року збудовано лише перший поверх, а в червні 2008 року будівництво взагалі зупинене…
— Напевне, ви знаєте, що міська влада допомагала ввести в експлуатацію два будинки на бульварі Богдана Хмельницького, які зводив «Полтавабудінвест». Я сподівався, що під ту урядову програму, якою виділялися кошти на добудову розпочатих будинків, підпаде і дім на вулиці Боровиковського, 11. Зараз ми опрацьовуємо різні варіанти, як допомогти таким інвесторам, як ви. Можливо, з прийняттям нового Держбюджету, певні кошти, які надійдуть за програмою «Доступне житло», залучатимемо і на добудову вашого дому. Хочу запевнити вас і ті 83 сім'ї, які інвестували свої кошти в квартири на Боровиковсь-
кого, 11, ми сам на сам з вашою проблемою не залишимо. Обов'язково допомагатимемо.
— Полтавка Олена. Як відомо, Полтава має багато міст-побратимів, а яким чином здійснюється обмін досвідом між ними?
— Дуже приємно чути таке запитання, Відверто кажучи, навіть не очікував подібне почути, бо більше лунають «комунальні» запитання.
Полтава сьогодні активно співпрацює з містами Фільдера у Німеччині, Велико-Тирново у Болгарії, Ірондеквойтом у США, з'явилося місто-побратим Краснодар у Росії та Барановичі у Білорусії. Партнерські стосунки маємо з Ніццою. Думаю, незабаром буде підписана угода з Крістіанстадом у Швеції. Ми, як міська влада, підписуємо ці угоди, а потім до підтримання партнерських стосунків долучаються навчальні заклади. Наші студенти, спортсмени їдуть у міста-побратими, а їхні — до нас. Викладачі з Німеччини викладають у медичній і аграрній академії. Наші медики мають можливість проходити стажування в Німеччині.
Кожного року серед шкіл проводиться конкурс і клас-переможець їде до Німеччини, діти проживають у сім'ях і вивчають німецьку мову. Так само німецькі школярі приїздять до нас.
На 9 травня до Полтави приїде делегація з 20-ти ветеранів Великої Вітчизняної війни, які в лавах Радянської армії звільняли Україну, а наші ветерани в цей час поїдуть до Білорусії в місто Барановичі.
З Краснодарського краю, з міста Кропоткіна, до Дня Перемоги нам подарують пам'ятник авіаторам, який буде встановлений в Авіамістечку.
Ніцца навчає нас, як зробити Полтаву туристичною. Тож обмін між містами-побратимами Полтави можна назвати плідним.
— Ветеран військової служби В'ячеслав Євгенович Самойлов. Ми не потрапили до останнього переліку пільгових категорій громадян, які мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті, затвердженому міськвиконкомом, хоча, згідно із Законом «Про соціальний захист ветеранів військової служби», право на пільговий проїзд у нас є.
— Річ у тому, що до переліку, про який ви говорите, міськвиконком включає лише людей, яким не передбачений пільговий проїзд за загальнодержавними законами. Усім, хто має пільги згідно із законом України, достатньо лише пред'явити посвідчення.
— Але конфлікти з кондукторами виникають постійно.
— Я дам доручення розібратися в ситуації і, в разі необхідності, приймаючи місцевий бюджет, внесемо до відповідного переліку пільговиків і тих, хто мав пільги минулого року. Можливо, це технічна помилка.
— Катерина Павлівна. Хочу висловити подяку вам та Лідії Бурковій за вашу турботу, за виконання соціальної програми «Місто без околиць», завдяки якій у нас є освітлення на вулицях, регулярно курсує транспорт, прибирається сміття.
— Приємно чути такі слова, бо я думав, що люди вже про це забули. Так, ніби ми завжди були з автобусами, контейнерами та освітленням.
— Ні, люди про це пам'ятають. Але в мене є до вас іще прохання поставити в районі перехрестя вулиць 6 Лінія та 3-й Проспект, що на Червоному Шляху, додаткові контейнери для сміття, бо існуючих не вистачає.
— Добре, поставимо.
— Я учасник війни, інвалід ІІ групи, чула, що до Дня Перемоги ветеранам виділяється допомога 100 грн. Це робить мерія чи Верховна Рада?
— Не знаю, що запропонує Верховна Рада, а от від міської ради дійсно отримаєте кошти і запрошення на святкування Дня Перемоги. Усе це вам принесуть додому листоноші…
21 квітня 2010, 13:24 | Полтава |
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
