Тема опіки над безпритульними тваринами, піднята в минулому номері «ЕХО», отримала своє продовження.
Кобелячанин, який звернув увагу журналістів і влади на існуючу в громаді проблему безпритульних собак, виявився людиною досить наполегливою.
Його не задовольнили пояснення кобеляцьких чиновників, що вони не знають, як вирішити проблему бродячих псів.
Наступного дня після виходу в друк публікації під назвою «Безпритульні тварини: доки влада думає, волонтери діють», він знову звернувся до редакції. І розповів:
— Я тут звернувся до місцевих ветеринарів. А вони кажуть, що нібито в Білицькій громаді, десь у Куст-Кущах, є притулок для тварин. То, можливо, білицький селищний голова Микола Скрильник поділиться досвідом із кобелячанами. Дивись, і керівництво нашої громади зможе щось зробити.
За інформацією, яку мала редакція, Білицька селищна рада не створювала притулку для тварин. Та все ж ми вирішили зайвий раз перевірити, а можливо щось змінилося. Для цього зателефонували до заступника білицького селищного голови Ігоря Федя.
Ігор Миколайович пояснив:
— Так, притулок для тварин у Куст-Кущах дійсно є. Але він створений не органом місцевого самоврядування, а волонтерами. Є в нас громадська організація під назвою «Дім порятунку тварин». Її заснувала Анастасія Клімнюк, яка переїхала до нас із Харківської області під час війни. Дійсно, вони опікуються бездоглядними тваринами. Селищна рада надає волонтерам посильну підтримку. Але не більше. Ніяких договірних зобов’язань між владою і волонтерами немає. Вони допомагають нашим комунальникам, коли постає питання відлову, ми надали їм землю, допомогли із деякими матеріалами.
За словами Федя, питання створення в Білицькій громаді офіційного комунального притулку для тварин поки що теж лише на стадії вивчення.
Посадовець пояснив:
— Для того, щоб відкрити комунальний притулок, потрібно надто багато грошей та виконання безлічі умов — від утримання ветлікаря до будівництва скотомогильника. Поки що депутати не готові виділяти ресурси для цього. Так що кобелячанам ми нічим допомогти поки що не можемо.
Ігор Федь надав редакції контакти волонтерки Анастасії Клімнюк. Ми обов’язково поцікавимося в неї, чи може вона чимось допомогти. Але оприлюднювати її номер телефону чи місце розташування притулку не будемо. Адже той досвід, що маємо, досить печальний. Дізнавшись місцезнаходження волонтерського притулку, не надто відповідальні власники тварин починають їх туди масово звозити. Що головне — без погодження із власниками.
