Продовжуємо розповідь про назви неформальних мікрорайонів містечка Кобеляки.
Ковжежа
Можливо, найоригінальніша назва. У всякому випадку, навіть у просторах всезнаючого Інтернету не вдалося знайти пояснення щодо можливого її походження. Більшість місцевих краєзнавців пов’язують виникнення назви Ковжежа із господарською діяльністю кобелячан. За словами дослідників, у цій частині міста здавна були розміщені кустарні майстерні, де обробляли шкіри тварин, тобто м'яли, вичиняли, готували до пошиву. Ця версія підкріплена тим, що саме в цьому мікрорайоні функціонувала скотобійня.
Безумовно, кобелячани займалися на лише землеробством, а й тваринництвом і утримували у своїх господарствах корів, биків, овець, кіз та інших тварин. Отже, й використовували шкури із них. Але тоді б мікрорайону швидше б личила назва Кожум’яки.
У будь-якому випадку, така назва в Кобеляках існує здавна. Ковжежа розташована в північно-західній частині містечка. Так називають мікрорайон, розташований за сучасною лікарнею. Він тягнеться аж до околиці міста, до промислової зони. Щоправда, із номінально діючих підприємств у 20‑х роках 21 століття там залишився лише Будсервіс (раніше МДСУ, підприємство, що займається ремонтом доріг).
Мальованка
Мікрорайон або куток Мальванка — це практично протилежна Ковжежі околиця Кобеляк.
Виникнення назви пов'язують або із мальовничими краєвидами, характерними для цієї місцини, або із якимось паном Мальованим, що нібито проживав поряд із Кобеляками і мав багато землі у своєму володінні.
Більш правдоподібною видається версія, пов’язана із краєвидами. Дійсно, на Мальованці красиво. Цей куток розташований обабіч правого, пологого берега Ворскли.
Так, у Інтернеті багато публікацій про те, що нібито в першій половині 19 століття поряд із Кобеляками були угіддя, що належали дворянину Мальованову. Нібито його володіння сягали аж від села Бродщина до околиць Кобеляк. Але при цьому ця версія не підкріплюється історичними документами тих часів. Хоча, можливо, краєзнавці ще недостатньо опрацювали цю тему.
Поділ
Назва Поділ, напевне, є найбільш розповсюдженою стосовно мікрорайонів різних населених пунктів. Поділ є в Києві, є в Полтаві, безумовно, він би мав бути і в Кобеляках. І він є.
У Кобеляках Подолом називають куток, що розташований ліворуч від вулиці Стародніпровської. Фактично він межує із кутком Волявський садок.
Сама назва говорить про те, що куток розташований у нижній частині Кобеляк. Можна стверджувати, що куток Поділ починається від кафе «Левада» і тягнеться вниз, закінчуючись на березі Ворскли.
Покрівка
З Покрівкою все більш-менш зрозуміло. Тут здавна знаходиться Старопокровська церква.
Краєзнаці стверджують (цитата): «… На початку 13 століття поселення Кобеляки швидко розросталося за рахунок переселенців, які приїжджали з іншого берега Дніпра, втікаючи від ворожих погромів. Так відомо, що в 1612 році до Кобеляк прибуло багато переселенців із Мишуриного Рогу, які поселилися на хуторі Могилевому, куди й церкву свою Покрову перевезли. Від цього й заявилася назва Покрівка».
Тут потрібно зауважити, що, швидше за все, дата 13 століття, що фігурує в публікаціях ЗМІ, є явно помилковою. Адже не існує жодного підтвердження, що самі Кобеляки існували вісімсот років тому.
Юріївка
Ця назва поступово відходить у небуття. Так колись називали куток, що розташований на території, де зараз знаходиться місцевий підрозділ ТЦК (військкомат).
Нібито колись у цій місцині була церква, названа на честь великомученика Георгія Побідоносця, якого в народі часто називають Юрієм.
У післяреволюційні часи церкву зруйнували і зрівняли із землею. А престол Георгія Побідоносця перенесли в Покрівську церкву.
У 21 столітті одній із вулиць, що проходить через цей куток, повернули її давню назву Юріївська.
Солонці
Раніше на Солонцях грали в хокей
Ця назва досить поширена в Україні і стосується території, де переважають солоно-натрієву ґрунти, так звані солончаки.
Дійсно, названий куток протягом століть під час весняного танення снігу заливало водами, що текли сюди із верхньої частини Кобеляк. Можливо, через це й ґрунт став засоленим.
На Солонцях ще до початку 21 століття місцеві жителі взимку традиційно грали в хокей. Аж до кінця 20 століття лід був природнім. Він виникав на місці величезних калюж. Адже вода на Солонці стікала і восени. А коли клімат змінився, то на Солонцях місцеві ентузіасти гри в хокей створили штучний майданчик. Ініціатором був кобелячанин Володимир Гречаний (Грека).
Зараз, у 21 столітті, своєрідним орієнтиром центру Солонців є продуктовий магазин «Замок» (колись там було однойменне кафе).
Далі буде…
