18 червня Кобеляцька громада провела в останню путь Тараса Олексійовича Кушніра — захисника України, який загинув під час бойового завдання.
Похорон відбувся в рідному селі Придніпрянське. Провести воїна прийшли рідні, побратими, друзі та мешканці громади. Люди вийшли на вулиці, щоби вшанувати пам’ять Героя.
Тарас Олексійович Кушнір народився 22 жовтня 1991 року у селі Радянське (нині — Придніпрянське). З дитинства він вирізнявся щирістю, добротою та справедливістю. Тут пройшли його найперші кроки, тут він навчався, пізнавав, що таке любов до рідної землі, до праці, до людей.
Після навчання у Царичанському аграрному ліцеї був призваний до лав ЗСУ, але через стан здоров’я — комісований. Проте не відмовився від служіння Україні — працював водієм у місцевих установах, був потрібним і сумлінним працівником.
Тарас Кушнір добровільно вступив до лав поліцейського батальйону «Лють» після початку повномасштабної війни. Він загинув 12 червня 2025 року, рятуючи побратимів. За свою службу нагороджений відзнакою «За оборону Торецька».
У мирному житті Тарас був щирим і працьовитим, люблячим чоловіком і батьком. У нього залишилися дружина Марія, донька та маленький син Матвійко.
12 червня 2025 року під час виконання бойового завдання, рятуючи побратимів, він загинув. Загинув, як жив — віддано, гідно, безстрашно. Його серце зупинилося, але його ім’я звучатиме ще довго — як символ честі, сили духу і нескореності українського народу.
