Зустріч у подарунок

У кожної епохи є свої герої. Вони живуть серед нас. Працюють, підтримують словом та надають пораду.
Днями полковника міліції у відставці жителя с. Оболонь Івана Федоровича Сліпича завітали привітати: начальник Семенівського РВ ГУМВС України в Полтавській області В. Лапко, куратор Семенівського РВ, заступник начальника управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків в Полтавській області, підполковник міліції О. Бондарєв, заступник начальника по кадрам Семенівського РВ, майор міліції О. Івахнов, заступник начальника, начальник міліції громадської безпеки Семенівського РВ, майор міліції О. Плужник.
Івана Федоровича добре знають у районі. Не дивлячись на досить поважний вік, (86 років виповнилося 20 квітня) він і сьогодні залишається відповідальним і працьовитим, активним громадським діячем.
Наш сучасник народився 20 квітня 1924 року в селі Оболонь, тоді ще Оболонського району в сім’ї колгоспника. У 30-40 роках родина переїжджає в Казахстан. Згодом молодий Іван Федорович переселяється у місто Ворошиловград, де працевлаштовується на танковий завод.
В 1942 році – 18-річного юнака призивають в армію і направляють на Вороніжський фронт. «Довелося пройти тернисті шляхи і Курської дуги, Сум, Чернігова – розповідає Іван Федорович. Найжахливіший той період, коли в 1944 році гострий осколок влучив прямісінько у голову і залишився там і до сьогодні. Не знаю, як я вижив, напевно судилося, бути серед вас і стояти на цій землі», - зі сльозами на очах згадує І. Сліпич.
По закінченню війни повернувся в рідну Оболонь, пізніше призначили дільничним у селах Іванівка, Дем’янівка, Тукали та Оболонь. З районного відділку Іван Федорович вийшов у 1965 році на заслужений відпочинок. Разом з дружиною, якої вже немає серед живих, виховали доньку і сина, мають і онуків. Один із онуків пішов стежиною Івана Федоровича та працює старшим уповноваженим сектору карного розшуку Семенівського РВ, старший лейтенант міліції Євген Черненко.
Наша розмова з Іваном Федоровичем була відвертою та щирою, але це не вся радість, яка очікувала підполковника у відставці. Незабаром до подвір’я І. Сліпича приїхав хороший знайомий, давній друг і колега Микола Іванович Кукоба, житель с. Худоліївка. Цій приємній тривозі і радості не було меж, їхні серця полинули у полон щастя і великої вдячності такому подарунку-зустрічі, яке організували працівники відділу міліції. Вони говорили, жартували, сміялися і мені здалось, що час ніби зупинився, аби подовжити їхню радість.
Микола Кукоба та Іван Сліпич, пережили голод, були учасниками подій Великої Вітчизняної війни, де неодноразово виявляли героїзм та мужність. Такі особистості прикрашають нашу історію. Співвітчизники пишаються ними, адже на їхніх грудях сяють десятки орденів та медалей. Від присутності таких людей стає тепліше в цілій епосі.
Так тримати! Позицій не здавати!

Логін:
Пароль:
запам'ятати