Хто відвідував у Львові знаменитий Личаківський цвинтар, той не міг не звернути увагу на величавий надмогильний пам’ятник Великому Каменяреві Івану Франкові, який був відкритий 28 травня 1933 року, в час, коли на території іншої частини України – підсовєтської, лютував страшний голод. Але мало хто й дотепер знає, що автором цього надмогильного пам'ятника є уродженець Пирятина на Полтавщині Сергій Литвиненко, який народився 5 жовтня 1899 року. Він також є творцем скульптурного портрету іншого відомого галичанина – св.пам. Митрополита графа Андрея Шептицького (1935). До того ж, починаючи від 1933 року Сергій Литвиненко на замовлення львівської «Просвіти» виготовив також портрети видатних уродженців Наддніпряншини - молодого Тараса Шевченка, гетьмана Івана Мазепи.
Своїми працями цей Мистець повсякчас підкреслював єдність українських теренів, соборність українських земель, спільність героїв для усього українства, а у надгробному пам’ятникові Іванові Франку він якнайвимовніше втілив провідну ідею життя, праці та творчості Великого Каменяра – невтомно працювати на благо української нації.
Земний життєвий шлях Маестро уродженця полтавських теренів Сергія Литвиненка є направду героїчним і страждальницьким.
У січні 1919 року він пішов добровольцем в Армію УНР, а вже в травні 1920 року отримав у Кам'янець-Подільській Спільній Юнацькій Школі звання хорунжого. Принагідно зазначу, що курсовим старшиною у цій Школі був інший знаменитий полтавчанин Аверклій Матвійович Гончаренко, командир славних лицарів-крутянців зі студентського куреня. Коли, після поразки перших визвольних змагань, Армія УНР була інтернована поляками, Сергій Литивиненко два роки перебував у таборі інтернованих українських вояків у Ланцуті і Вадовіцах, а пізніше (1924-29) студіював у професора Константина Лящкі у досить відомій на той час Краківській Академії мистецтв. Був головою Спілки студентів емігрантів (1926-29). Від 1929 року коротко замешкав у Парижі, де захопився французькою модерністичною скульптурою, вивчав творчість Родена та Бурделя, у Франції продовжив своє навчання та виставкову діяльність в «Салоні Тюїльрі», але невдовзі (1930) перенісся до Львова, де згодом став найвидатнішим скульптором Західної України, що тоді перебувала під польською окупацією.
Очевидно, що якраз під впливом Родена та його учня Бурделя (якого настигла смерть у 1929 році), Литвиненко зацікавився монументальною скульптурою, кажуть, що він часто простоював біля пам'ятників їхнього авторства Оноре Бальзаку (роботи Родена) та Адаму Міцкевичу (роботи Бурделя), а планшет із фотографією надгробного пам'ятника Іванові Франкові на Личакові незмінно висів у його майстерні на почесному місці.
Від 1933 року очолював у Львові керамічну фабрику «Око», приміщення якої знаходилося на території фабрики будівельних матеріалів Івана Левинського. Мав творчу майстерню у Львові, спочатку при вулиці Пісковій у приміщенні Вільної академії, а згодом (1936-44) – при колишній вулиці Мончинського, 62. Слід окремо зазначити, що в цей час Сергій Литвиненко виготовив на замовлення Української католицької семінарії бронзові скульптури святих Кирила і Мефодія, як також статуї галицького короля Данила та київського князя Володимира Великого, як також погруддя (1933) та фігуру (1941) все того ж таки генія Івана Франка, а ще - погруддя композитора Василя Барвінського (1933) та головного отамана військо УНР Симона Петлюри (1936), статую Тараса Шевченка (1940).
Під час так званого «львівського періоду» (1930-44) Литвиненко також створив пам’ятники полеглим за Волю України у Ланцуті, українським героям на цвинтарі Яворова, героям Української Галицької Армії у Раві-Руській, став автором скульптурних портретів ідеологові українського націоналізму Миколі Міхновському, генералові Мирону Тарнавському, надгробних пам’ятників поетові В.Пачовському, акторові М.Бенцалеві та І.Левинському, Р.Купчинському, погрудь Миколи Колесси та Ростислава Єндика, виготовив монумент Тарасові Шевченку в Косові.
В період німецької окупації Львова деякий час (1943-44) викладав у Вищій образотворчій студії.
По закінченню совєтсько-німецької війни на території України Литвиненко з дружиною Надією переїжджає спочатку до Західної Німеччини (1944), а згодом (1949) до Нью-Йорку в США, де за його активної участі було створено Український літературно-мистецький клюб та Об'єднання Мистців Українців Америці (ОМУА). Литвиненко був їх першим головою, централя ОМУА була у Нью-Йорку, а філія – у Філядельфії. Серед відомих живописних портретів Сергія Литвиненка можна назвати полотна із зображенням поета Євгена Маланюка, науковця і громадсько-політичного діяча проф.Володимира Кубійовича, видатної малярки й поетеси Емми Андієвської. Бронзовий портрет Гетьманівни його ж авторства було відзначено Великою Американською нагородою.
Мешкав Сергій Литвиненко у Нью-Йорку на так званій «українській» Другій авеню. Уродженець провінційного Пирятина на Полтавщині, він прихилив до себе вихідців із Великої України, але до нього як до авторитетного мистця, що тривалий час проживав і працював у Львові, горнулись галичани. Так чи інакше йому, Литвиненкові, далеко від України вдалось об'єднати розкиданих по усьому американському континентові мистців та літераторів українського роду.
Сергій Литвиненко мав чимало персональних виставок, працював не лише як скульптор та художник, але і як різьбяр та керамік, у тому числі застосовуючи неокласичні засоби виразу, при створенні портрету вдало передавав психологічну характеристику особи, створював гарні жанрові композиції. Особливо відомими є його монументальні іконостаси в церкві Святого Миколая в Чікаго та в церкві Святого Володимира і Ольги у Вінніпегу. Він також є автором пам’ятників С.Шухевичу (Амберг, Західна Німеччина), І.Раковському (Нью-Джерзі, США), В.Блавацькому (Філядельфія, США), знову ж таки Іванові Франкові (Глен Спей, США)
Помер уродженець пирятинської землі Сергій Литвиненко, який намагався у своїх творах і діяльності об'єднати таку неоднорідну, але єдину за історією і культурою, Україну, 20 червня 1964 року у США, похований далеко від рідної Полтавщини, на цвинтарі у Банвд Бруку (Нью Джерзі, США).
«…В ділянці камерної скульптури Литвиненко створив у США понад 30 творів у бронзі, дереві, гіпсі, теракоті, пластиліні, що позначені виразним імпресіонізмом. Найширше ж він виявляв себе в портретах – в зображенні голів українських письменників, мистців, музик, науковців та діячів культури, яких виконав понад шістдесят. Умів «схопити» в них не тільки зовнішні риси, а й внутрішньо-психологічні…», - писав І.Кейван у своїй праці «Українські мистці поза Батьківщиною» (Едмонтон-Монреаль, 1996, с.36).
Про творчість нашого земляка писали також С.Гординський, М.Голубець, Б.Горинь, Б.Певний, Т.Михайлвська-Цимбал, В.Несторович, Г.Глембоцька та багато інших авторів.
Згадуючи світлу пам'ять великого Патріота й Мистця Сергія Литвиненка, в нинішніх доволі непростих умовах боротьби за українську Україну, хочеться ще раз звернутися до усіх українців по обох боках Дніпра словами незабутнього Миколи Міхновського із його Декалогу: «Не вбивайте Україну своєю байдужістю до всенародніх інтересів!».
