У ході чергової сесії Кобеляцької міської ради вчергове піднімалося питання можливого виділення землі для військових, які брали і беруть участь у російсько-українській війні.
Зазвичай, під час сесій з інформативними доповідями по всіх земельних питаннях перед депутатами виступає Володимир Калюжний, начальник відділу екології та земельних відносин. Так було і цього разу.
Під час доповіді Володимир Калюжний акцентував увагу присутніх на тому, що зараз триває процес підготовки документів для легалізації 5 гектарів землі поряд із селом Лисенки.
У принципі, випадки виявлення земельних ділянок, у яких немає легального користувача, не є якоюсь незвичайною подією. Адже земля в Кобеляцькій громаді повністю не проінвентаризована.
Згадуючи про виявлені землевпорядниками міськради п’ять гектарів землі поряд із Лисенками, Володимир Калюжний висловив припущення, що депутати можуть їх зарезервувати і згодом надати комусь із учасників російсько-української війни.
Таким чином начальник земельного відділу відреагував на репліку депутата Ігоря Проценка, який вчергове закликав міську владу залишити резерв землі для надання її у власність колишнім військовослужбовцям.
До речі, на репліку Проценка відреагував не лише Калюжний. Виконуючий обов’язки міського голови Василь Кіптілий наголосив на тому, що з 2022 року жоден гектар землі сільськогосподарського призначення не був наданий у приватну власність. Отже, резерв землі є і буде. Із залу хтось із співробітників міськради теж зауважив, що земельний резерв існує.
На цьому дискусія щодо резервування землі для солдатів, які повернуться із війни, і була завершена.
Але це не означає, що кобеляцька міська рада, як і більшість органів місцевого самоврядування, повністю готова до того, щоб надати земельні ділянки потенційним ветеранам російсько-української війни.
Досвід виділення землі для потреб учасників АТО є досить печальним. Як і в колишньому Кобеляцькому районі, так і по всій Україні.
Більшість військових ветеранів АТО, які мали першочергове право на отримання землі сільськогосподарського призначення у приватну власність, так і не змогли цього зробити.
Як правило, чиновники відмовляли колишнім солдатам у виділенні землі, аргументуючи відмову відсутністю вільних земельних ділянок. А потім, після того, як землю віддали у відання місцевим радам, миттєво «знаходились» сотні і тисячі вільних гектарів, котрі потрапили у власність зовсім не колишніх військових.
Швидше за все, щось схоже відбудеться і під час виділення землі для ветеранів російсько-української війни. І шансів отримати землю у тих, хто воював із 2022-го, набагато менше, аніж у колишніх учасників АТО.
Спробую пояснити.
Ну, по-перше, самих ветеранів буде набагато більше.
По-друге, вільних земельних ділянок дійсно залишиться менше. І дуже сумнівно, що в статусі вільних вони «доживуть» до передачі військовим.
Адже попри той факт, що з 2022 року в Кобеляцькій громаді, як і по всій Україні, землі сільськогосподарського призначення у приватну власність дійсно не роздають, то це не означає, що їх не роздають зовсім. На кожній сесії міськради приймаються рішення про передачу земель сільськогосподарського призначення в оренду. А оренда — це мінімум сім років.
До речі, швидше за все, «знайдені» п’ять гектарів ріллі в Лисенках теж будуть оперативно передані в оренду. І ніхто їх екс-солдатам не віддасть.
Є ще один нюанс. Так, у Кобеляцькій громаді ще залишаються вільними досить великі земельні ділянки. Приміром, поряд із селом Василівка є близько 150 гектарів такої землі. Але ж… Потрібно знати і розуміти, що такі «вільні» землі до цього часу не отримали свого власника чи орендаря по одній простій причині — через свою дуже низьку якість. Тобто, нерозданими і нерозораними наразі є солонцюваті та інші деградовані землі, на яких практично неможливо вирощувати сільськогосподарські культури.
От саме таку землю, швидше за все, і «резервують» для ветеранів російсько-української війни.
Так що депутат Ігор Проценко «колотиться» таки недаремно. До речі, він єдиний серед нинішніх міських обранців, хто брав участь у російсько-українській війні.
Усі ж інші депутати — не воювали. А свої земельні ділянки отримали вже давно. Словом — все, як завжди.
От саме такий розвиток подій дає підстави стверджувати, що реального резерву землі для ветеранів війни не існує.
