Неприємна для всього міста Кобеляки подія може відбутися через неадекватні претензії полтавського комунального підприємства «Полтававодоканал». У всякому разі, так вважає директор «Мрії» Дмитро Карнаух.
По великому рахунку, завод продовольчих товарів «Мрія» можна називати одним із бюджетоутворюючих виробничих підприємств Кобеляцької громади. Зрештою, в самому містечку із виробничих підприємств залишилися і більш-менш успішно функціонують лише згадана «Мрія» та товариство «Зоря». Ну, ще підприємство з ремонту паливної апаратури Олександра Бистрякова можна згадати. Все інше — збанкрутувало і взагалі зникло. На місці більшості виробничих підприємств нині навіть розвалин не залишилося.
На заводі працюють близько ста кобелячан. І, як говорить директор Дмитро Карнаух, є потреба в додаткових робітниках, адже підприємство збільшує свої виробничі потужності.
За словами Дмитра Карнауха, протягом двох попередніх років були зроблені серйозні, як для такого виробництва, інвестиції. Зокрема, придбали обладнання для виготовлення зефіру вартістю в 5 мільйонів гривень, встановили сонячну електростанцію. Вона вже згенерувала енергії на мільйон гривень.
Податки «Мрія» сплачує вчасно і в повному обсязі. Це — близько півтора мільйона гривень щомісячно.
Тобто, для такого маленького містечка, як Кобеляки, завод продтоварів «Мрія» дійсно є значущим виробничим об’єктом. І якщо підприємство припинить свою діяльність, то постраждають сотні людей і бюджет громади.
То що ж сталося такого, що Дмитро Карнаух заговорив про загрозу припинення діяльності заводу?
«Якщо ми очищатимемо воду, то нехай «Полтававодоканал» пече пряники»
Дмитро Карнаух повідомляє, що завод отримав претензії з боку комунального підприємства «Полтававодоканал».
Він розповідає:
— Кілька місяців тому до нас дійсно приїжджали лаборанти із «Полтававодоканалу». Вони взяли на аналіз проби із промислових стоків нашого підприємства. У принципі — нічого незвичайного в цьому немає. А потім нам надіслали лист-претензію. У ньому вони пишуть, що стоки підприємства по деяких показниках перевищують встановлені норми. У основному це стосується жирів. Дійсно, ми використовуємо жири в процесі виробництва. Але ніякої агресивної чи небезпечної «хімії» у наших відходах немає. Ну що страшного може бути в цукрі, борошні, маргарині? У нас є обладнання для очистки стоків. Так звані «жироловки» ми придбали і встановили дуже давно. Є й інше обладнання для очистки стоків. Все це працює десятиліттями. І ніколи, ні в кого, ніяких претензій до «Мрії» не було. А тепер від нас вимагають, щоб ми проводили додаткову очистку стоків. Причому, нормативи встановлені такі, що навіть якщо людина просто помиється із милом в душі, то використана вода не вкладеться у норми. А в нас же виробництво!
Окрім того, «Полтававодоканал» нарахував «Мрії» додаткові суми для оплати за відходи, що не вкладаються в норму. Щомісячно завод має сплачувати більше двохсот тисяч гривень.
Дмитро Карнаух говорить, що він не погодився із такими розрахунками і планує судитися із «Полтававодоканалом».
Він каже:
— Ми раз заплатимо. А потім нам будуть виставляти нові й нові рахунки. Але ніхто при цьому не наводить фактів, не має доказів, що ми завдали комусь збитків. Хто постраждав від наших відходів? Люди? Ні! Бактерії, що живуть в очисних спорудах? Теж ні! То за що платити такі суми? Це виходить, ми маємо не платити зарплату людям, не модернізувати виробництво, а лише задовольняти якісь надумані вимоги «Полтававодоканалу»!
Водночас Дмитро Карнаух не заперечує того, що дотримуватися екологічних норм під час виробничого процесу потрібно. Він говорить, що, швидше за все, доведеться будувати додаткові очисні споруди.
Але для цього, за його словами, потрібні час, гроші і земля. Адже на підприємстві просто немає місця, де можна розташувати якість великі «відстійники».
Дмитро Карнаух зауважує:
— Взагалі, цікаво воно виходить. Якщо ми будемо очищати воду так, як вимагає «Полтававодоканал», то нехай вони печуть за нас пряники. Як на мене, справедливо — ми робимо їх роботу, а вони беруть на себе нашу.
Керівник розповів, що вже їздив у Полтаву і повідомив про проблему керівництво районної військової адміністрації. І планує до останнього «відбиватися» від претензій «Полтававодоканалу» в суді. Загрозу припинення діяльності «Мрії» директор заводу не вважає перебільшенням.
