Воєнне сьогодення вносить свої корективи навіть у життя українських дітей. Під час літніх канікул вони не лише відпочивають і розважаються, а й вивчають основи тактичної медицини в умовах, наближених до бойових.
Днями в селі Терешки, що поблизу Полтави, відбувся вишкіл під назвою «Combat medic». У ньому взяли участь десятки школярів із усієї Полтавської області.
Навчання проводили за сприяння військово-спортивного клубу «Воїн» та Полтавського обласного Товариства сприяння обороні України. У них, окрім полтавських школярів, взяли участь і учні кобеляцьких та білицьких навчальних закладів. У тому числі, і вихованці гуртка «Юний десантник» при Кобеляцькій станції юних туристів.
Про те, як відбувався вишкіл, редакції розповів керівник гуртка Ігор Жорняк.
Зокрема, він зазначив:
— Одразу хочу відзначити високий організаційний рівень вишколу. Тут потрібно віддати належне як Олегу Баришу, керівнику клубу «Воїн», так і Василю Василенку, який очолює Полтавський підрозділ ТСОУ. Вони продумали і організували все до найменших дрібниць. Тренування проходили в сосновому лісі. У спекотну погоду — це було ідеальним місцем. І, водночас, організатори зробили все так, щоб діти вчилися і випробовували себе в умовах, максимально наближених до реальних бойових. У небі над учнями кружляв учбовий дрон, була димова завіса, на дітях були одягнені шоломи, бронежилети. І це, до речі, лише додавало нашим учням наснаги.
У програмі вишколу були тренування по наданню домедичної допомоги, зокрема зупинення відкритої кровотечі та евакуація постраждалих.
Із станції юних туристів у навчаннях взяли участь Захар Даценко, Тимофій Кудря, Петро Попруга, Аделіна Заїка, Микита Поштаренко.
Ігор Жорняк резюмував:
— Приємно було спостерігати за нашими вихованцями. Вони продемонстрували, що не лише володіють навичками надання медичної допомоги, а і їм подобається цьому вчитися. Скажу відверто, не будемо говорити про бойову розвідку, але в екстремальній ситуації із цими дітьми не страшно. Вони не розгубляться, вони знають, що і як робити. А це ті знання, які в умовах війни, а вона, на жаль, скрізь, рятують свої і чужі життя.
Констатуючи однозначну користь проведення таких шкіл залишається лише пошкодувати, що в державі Україна на шостий рік війни так і не запровадили подібне обов’язкове навчання для всіх верств населення. Адже небезпека ураження внаслідок атаки повітряних дронів чи ракет є скрізь, навіть у глибокому тилу. А більшість українців у таких ситуаціях просто не знають, що робити. Отже, в разі форс-мажору будуть практично приреченими на загибель.
