Днями в якійсь соцмережі, можливо в ТікТок, можливо ще в якійсь трясці, наткнувся на відеосюжет. Автор зняв веселу гулянку в якомусь кобеляцькому ресторані. У центрі уваги автора опинилася відома далеко за межами Кобеляк тіктокерка. Вона хвацько витанцьовувала під запальну музичку.
Автор відео зазначив, що танці відбуваються під час оголошеного в Кобеляках Дня скорботи за загиблим на російсько-українській війні земляком. І акцентував увагу глядачів саме на тому, як під час оголошеного трауру розважається відома тіктокерка.
Не знаю, чого прагнув досягти автор згаданого відео.
Є три варіанти.
- Перший — за рахунок експлуатації болючої теми разом із експлуатацією відомої особи збільшити кількість переглядів власного тікток-каналу. Читай — заробити грошей.
- Другий. Автора найняла сама тіктокерка. Адже це відео лише вчергове привернуло увагу саме до її персони. А вона, повірте, попри створений нею ж імідж, є досить розумною людиною. І чітко усвідомлює, що будь-яка популярність приносить їй гроші.
- Третій варіант. Автор дійсно обурений тим фактом, що в Кобеляках не дотримуються оголошеного владою Дня скорботи. Ну, як на мене, цей, третій варіант, є найменш правдоподібним. Адже якби це було правдою, то автор акцентував би увагу не на тіктокерці, а на закладі, де була влаштована гулянка.
От, передивившись це відео, чомусь одразу згадав про дві інші «новини», які днями були дуже актуальними в інформаційному просторі.
«Новина» перша — смерть Сасєдава. Сасєдав — це дядько, який багато років тому був «суддею» розважального телевізійного шоу. Днями він в рашці, десь в Якутії, впав зі сходів і вбився. І одразу ледве не всі українські інтернет-ресурси заголосили з цього приводу. І почали один поперед одного нагадувати українцям про чоловіка, про якого всі вже давно забули. Ким він був, що колись сказав, як ставився до війни в Україні. Впевнений на сто відсотків, що якби не галас у ЗМІ, то 99,9 відсотка українців ніколи б у житті не згадали про цього, в принципі, нікчемного чоловічка.
«Новина» друга. Щезли горобці. З року в рік українські ЗМІ здіймають галас із цього нікчемного приводу. Наша газета теж два роки тому піднімала тему «зникнення» горобців. Щоправда, ми написали, що насправді ніякого таємничого чи зловісного зникнення горобців не сталося. Просто птахи влітку мігрували від людських осель у поля, де більше корму. А восени — повернулися під стріхи чи дахи людських осель.
А тепер — до головного. Що поєднує усі три вищезгадані «події» чи «новини»?
А поєднує їх абсолютна нікчемність. Вони нічого і ніколи не змінять ні в кращу, ні в гіршу сторону життя жодної людини, яка про це дізналася.
Але ж скільки ґвалту, скільки привернутої людської уваги.
І так щодня, щохвилини, щосекунди. Нашу увагу, наш мозок буквально «напихають» подібними «новинами».
За вікном — війна, гинуть люди, існує загроза життю і здоров’ю усіх, хто поряд. А ми читаємо про Сасєдова і про нібито зниклих горобців.
Насправді, все це є абсолютно зрозумілим і пояснюваним з точки зору людської психології. Мозок не може зациклюватись на чомусь одному. Більше того — він прагне відсторонитися, перепочити від вирішення дійсно важливих проблем, від дійсно важливої й серйозної інформації.
А споживаючи подібну «жвачку» для роздуму, людина дуже швидко стає своєрідним інформаційним наркоманом. От згадайте, чи буває у вашому житті так, що зайшовши в соцмережу на хвилину, ви «залипаєте» там на кілька годин. І так — з дня в день. Тут картопля некопана, а я в ТікТоці сиджу! Чому так відбувається? Та тому, що мозок стає заручником гормону дофамін, який виділяється при переживанні емоційного сплеску від перегляду чи прочитання такої розважальної по своїй суті інформації.
І ті люди, які добре знаються із принципами роботи людського мозку, охоче цим користуються.
Вони забирають вашу вагу і ваш час подібною нікчемною інформацією. Навіщо? Причина проста і єдина — гроші. Ті, хто забрав вашу вагу, обов’язково зароблять на вас гроші.
Як це робиться? Пояснювати довго і складно. Якщо матимете бажання, то прочитаєте про це в тому ж Інтернеті, пошукавши інформацію за ключовими словами «економіка уваги (Attention Economy)», «дофамінова петля», «швидке полегшення стресу».
Якщо часу, бажання і сил для більш поглибленого вивчення теми немає (а швидше за все, так і станеться), то хоча б спробуйте скористатися порадами, щодо позбавлення від залежності.
Покрокова інструкція:
1. Безжальне дресирування алгоритмів (Метод «Не цікавить»)
Алгоритми соцмереж підсовують вам нікчемні події, бо колись ви затримали на них погляд довше, ніж на 3 секунди. Вам потрібно свідомо змінити свій цифровий слід.
- Кнопка порятунку: У TikTok, YouTube, Instagram та Facebook біля кожного відео є три крапки, де захована чарівна кнопка «Не цікавить» (Not interested) або «Приховати».
- Як діяти: Протягом одного тижня щоразу, коли бачите безглуздий скандал чи фріка, не пишіть обурений коментар (це лише підніме його в топ), а миттєво тисніть «Не цікавить» і гортайте далі. Алгоритм швидко зрозуміє, що на цьому контенті ви не затримуєтесь, і перестане його показувати.
2. Створення «тертя» для шкідливої звички
Психолог Джеймс Клір (автор книги «Атомні звички») стверджує: щоб позбутися поганої звички, її виконання потрібно зробити максимально складним та незручним.
- Видаліть застосунки з головного екрана: Приберіть іконки Instagram, TikTok чи новинних каналів у глибокі папки на третій сторінці екрана телефона. Ще краще — видаліть їх із телефона взагалі й заходьте лише через браузер на комп’ютері.
- Вийдіть з акаунтів: Зробіть так, щоб щоразу при вході вам доводилося заново вводити пароль. Це додаткове «тертя» дасть вашому мозку ті самі 10 секунд, щоб увімкнути раціональне мислення й запитати себе: «Навіщо я туди заходжу?»
3. Практика «Дофамінового детоксу» та пауз
Введіть жорсткі правила для користування гаджетами, щоб повернути чутливість рецепторів до нормальних життєвих подій.
- Перша та остання година дня: Ніколи не беріть до рук телефон у перші 30–60 хвилин після прокидання та за годину до сну. Ранок, розпочатий із перегляду чужих нікчемних сварок, задає стресовий та деструктивний тон на весь день.
- Правило 3‑х вдихів: Перед тим, як відкрити стрічку новин, зробіть три глибокі вдихи й чітко сформулюйте мету: «Я заходжу сюди на 5 хвилин, щоб перевірити повідомлення від колеги».
4. Пошук справжнього джерела дефіциту
Цікавість до нікчемного життя — це майже завжди симптом, а не хвороба. Найчастіше людина тікає туди від нудьги, хронічного стресу, втоми або нереалізованості у власному житті.
- Запитайте себе: «Якої емоції мені зараз бракує в реальному житті, що я шукаю її в цих безглуздих новинах?»
- Коли ваше власне життя наповнене цікавою роботою, хобі, спортом, подорожами чи якісним спілкуванням із живими людьми, мозок сам починає сприймати інтернет-плітки як брудний інформаційний шум, на який просто шкода витрачати свій дорогоцінний час.
