Шановні учасники бойових дій у Великій Вітчизняній війні, вдови загиблих воїнів, трудівники військового тилу, діти війни і всі земляки-кобелячани!
Кожен прожитий день і рік все далі і далі відділяє нас від історичних бойових подій 1941–45 років.
У цьому році 28 жовтня ми відзначаємо вже 65‑ту річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників. Але скільки б не минуло років, сьогоднішні покоління повинні завжди пам’ятати ті подвиги захисників і визволителів рідної землі та українського народу від фашистських загарбників.
Війна — це велике горе, смуток і страждання, це незагоєні рани і гігантські втрати, пов’язані з багаточисельними людськими жертвами.
1225 днів і ночей німецькі загарбники мучили, калічили та знущались над народом України, всі жителі від молодого та старого жили в постійному страхові та приниженні. З перших днів вторгнення німецьких військ на територію України, розпочались важкі оборонні бої, особливо в районі Брестської фортеці, Луцька, Бродів, Рівного, а потім в Києві, Одесі, Севастополі.
Виявляючи безприкладні мужність та героїзм, воїни Червоної Армії зривали плани фашистського командування по просуванню вглиб радянської території. А з 20 грудня 1942 року із луганської землі розпочався період визволення нашої Батьківщини від «коричневої чуми». У різний час були визволені міста, райцентри та села з під фашистського рабства — з 8 серпня 1943 по 28 жовтня 1944 років. Війна на території України не припинялась 40 місяців.
Українському народу знадобилось багато зусиль, щоб перемогти ворога в боях і вигнати його з рідної землі.
В честь історичної дати — 65‑ї річниці визволення України я особисто та від імені всіх учасників визволення нашої Батьківщини поздоровляю Вас з цим великим ювілеєм. Бажаю всім міцного здоров’я, бадьорості, щастя, миру і повсякденного благополуччя в житті.
