ВИСТАВКА РОБІТ РОДИНИ СКРИННИКІВ
Спершу присутні відвідали виставку робіт родини Скринників. Про цю сім’ю Антоніна Олександрівна говорить із великою повагою. Григорій Олександрович разом із Світланою Миколаївною, крім своїх трьох дітей, виховують ще й двох прийомних. Узяли двох братиків із дитячого будинку три місяці тому. П’ятирічний прийомний Діма ховається від фотоапарата і тулиться до мами.
— Чи звикли вже хлопці? — запитую.
— Та слава Богу, — посміхається жінка. — Найважче, думаю, позаду. В нас уже немає тьоті Свєти. Вже мамою називають.
Ця багатодітна родина і справді дивує своїми вміннями із буднів створити свято. Серед щоденних клопотів вистачає часу, щоб малювати, робити вироби з різних матеріалів, пекти смачні короваї, в’язати.
— Їхній тато скромна, сором’язлива і дуже талановита людина, — говорить про главу сімейства директор школи. — Працює трактористом і має золоті руки. Яку чудову виставку малюнків Григорій Олександрович підготував для учнів початкових класів! Дуже багато в нього і малюнків на склі, де наче оживають герої казок та яскраві квіти. А мама — Світлана Миколаївна, найактивніша учасниця шкільного життя, — продовжує Антоніна Олександрівна. — Відгукується на всі наші починання.
Світлана Миколаївна, крім щоденного клопоту на кухні, частенько балує своїх близьких смачною випічкою. З її легкої руки особливо вдаються короваї. Наче намальовані. Цього дня величезним короваєм, який спекла жінка, почастували всіх гостей. Ще Світлана Миколаївна гарно в’яже. Всіх виробів, що жінка принесла на виставку, не перерахувати. Побіля тата та мами вчаться творити добро і діти. Крім дорослого сина, який уже пішов на свої хліба, сімейну виставку допомагали готувати шестикласник Тарас, п’ятикласник Діма, третьокласниця Віка та малий Андрійко.
«НАША ПІЧ РЕГОЧЕ, КОРОВАЮ ХОЧЕ» —
красується на шкільній дошці кольоровий напис. У цей клас запросили, щоб ознайомити присутніх із народними звичаями, традиціями та обрядами. Щоб їх зібрати, перелистали книги 50-річної давності, телефонували в різні куточки країни, перепитували бабусів-дідусів.
Гості дізналися, яку роль у житті людей відігравала піч. «Це і годувальниця, і лікувальниця, і берегиня домашнього вогнища».
В Абрамівці і зараз проживає багато пічників, слава про яких лине далеко за межі району. Ганна Іванівна Борщ — одна з народних умільців, яка займається улюбленою справою вже багато років. Вона разом із чоловіком усе життя пропрацювали в селі. «Небаченої щедрості душа в цієї жінки, — говорить про Ганну Іванівну директор школи. — Вона хоч і не педагог, а спілкуючись із школярами, перевтілюється на очах. У неї дар Божий працювати з дітьми».
— Розкажу про піч не з почутого, а з прожитого, — розпочала свою розповідь жінка. Ганна Іванівна навчилася цьому ремеслу у свого дядька. Вона добре знає, як правильно будувати піч, як її оздобити.
Кочерга, рогач, заслінка для печі, хлібна лопата — про кожен із цих предметів учні школи розповіли дуже цікаво. А ще — відкрили стародавні секрети, як мити горщики, щоб достаток був у хаті, як шкребти діжу. Показали присутнім і уривок із стародавнього обряду сватання. Роль господарів чудово зіграли працівниця місцевого ФАПу Світлана Мандибула та працівник школи Микола Мазний.
ГОСТЕЙ ВРАЗИЛИ ВИРОБИ МІСЦЕВИХ МАЙСТРІВ
Побували учасники методоб’єднання і на презентації робіт сільських майстринь: пенсіонерки Лідії Тимофіївни Довгаль, вчительки Любові Гаріївни Онищук та бібліотекаря Тетяни Кузьмівни Кириловець. У немалому класі ледь розмістили вироби сільських умілиць. Гості ознайомилися з технікою полтавської, чернігівської, київської вишивок, милувалися килимами ручної роботи, мереживними серветками, скатертями, вишитими подушками, рушниками.
Дуже вразив розмаїттям виробів шкільний музей народної творчості. Перед тим, як його створювати, Антоніна Олександрівна побувала в Миргородському керамічному технікумі, на виставках народних умільців, перечитала безліч літератури. Тепер у школі знайомі з технікою вітражу, знають, як створювати вироби із солоного тіста, соломи. Всі ці техніки рукоділля представлені в музеї і зроблені руками місцевих мешканців, учнів школи та їх батьків.
«КОЛОБОК» НА НОВИЙ ЛАД ВІД УЧАСНИКІВ ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРУ
Поки гості розглядали вироби місцевих майстрів, у сусідньому класі повним ходом готувалися до лялькової вистави. Сцена лялькового театру, як і декорації та ляльки — все створено руками школярів та їх наставника Галини Іванівни Борщ. Мабуть, ніхто б і не повірив, що дідусь із бабусею, виготовлені за технікою пап’є-маше, зроблені власноруч умілими руками талановитої жінки. Так же, як і кумедні зайчики, лисички, ведмедики, колобок… Та все, що потрібно для вистави. Як старалися дітлахи, щоб вистава сподобалася глядачам. За кулісами працювали справжні професіонали. «Колобок» на новий лад удався на славу. Керівник лялькового театру Галина Іванівна лише тихенько спостерігала за своїми вихованцями.
— Ляльковий театр у нас був і раніше, — каже директор. — Та з приходом Галини Іванівни він ожив, змінився. Вона дуже тонко відчуває дитячу душу, дітлахи спішать на її заняття, як на свято.
Побували присутні і на майстер-класі в керівника гуртка образотворчого мистецтва Світлани Петрівни Мандибули. Малюнки вихованців гуртка всюди: в класах, в коридорах, їдальні. Родина Світлани Петрівни небайдужа до малювання. Тож у вільну хвилину в сім’ї малюють усі.
— Ми дуже гордимося керівниками гуртків, — говорить Антоніна Олександрівна. — То нічого, що в них немає педагогічної освіти. Вони — вчителі від Бога. Мабуть, мало хто повірить, але за свою роботу вони ніякої плати не отримують. Усе добровільно, як кажуть, для душі.
ШКОЛЯРІ ВСІ ГУРТОМ ВИСАДИЛИ ДЕРЕВА ТА КУЩІ
В Абрамівській школі учні щороку традиційно висаджують міні-дендропарк. Чотирирічний садок уже підняв свої віти до неба. До висадки дерев та кущів школярі готувалися ретельно. Хто приніс саджанці жовтої малини, хто — агрусу, жасмину, декоративного бузку. У цьому році тут ростиме і вічнозелена магонія. А ще на території школи планують висадити алею з горіхів та каштанів.
