Нині людство споживає надто багато ресурсів — наступним поколінням може нічого не залишитись. За останні 25 років на планеті вироблено продукції скільки, скільки за попередні 125 років. Сьогодні середньостатистичний громадянин споживає продукції вдвічі більше, ніж 50 років тому.
А що відбувається у будівництві — у світі в цілому, і у нас зокрема? Матеріали дорожчають: якщо взяти пінобетон — 60 відсотків вартості його складають енергозатрати. Цегла — хороший, екологічний матеріал, але для її обпалювання потрібен газ, який також дорожчає...
Але проблема не лише у вартості житла. 30 відсотків споруд із тих, які є сьогодні в світі, і в яких живуть люди, не придатні для цього: атмосфера всередині шкідлива для здоров’я через використання пластиків, полімерів і токсичних речовин у оздобленні. Тому дуже вчасною є поява в галузі нового напрямку: усе більшої популярності набуває екологічне будівництво.
Про це говорилося на семінарі під такою ж назвою: «Екологічне будівництво», організованому Полтавською філією Суспільної Служби України. Адепт екобудівництва Андрій Бобровицький, котрий збудував для себе будинок за методом дідів — із саману, розповів про технологію такого будівництва. Андрій вважає, що найкраще житло — приватний одноповерховий будинок за містом.
Технологія спорудження екологічного житла, яка розвивається сьогодні у Європі, потребує дуже великих матеріальних затрат і у нас, в Україні, вважає Андрій, впровадиться не скоро.
— Який я бачу вихід? — Важливим для України сьогодні могло б бути будівництво з використанням натуральних матеріалів з місцевих ресурсів, таких як глина, дерево, солома, — говорить він. — Дахи з очерету у нас донедавна вважалися архаїзмом, пережитком минулого, ознакою бідності (не всі знають, що до нас вони прийшли з Голландії), а відтепер будинки з такими дахами коштуватимуть дуже дорого, на Заході, зокрема. Чи не дійде до того, що з Америки до нас приїжджатимуть і вчитимуть нас будувати хати-мазанки й продавати їх за високу ціну?
На жаль, з Європи до нас потрапляють матеріали, які там уже не продаються.
— Тестування примітивне, — попереджує Андрій. — У той же час одним із найпопулярніших матеріалів у світі є саман, виготовлений із глини, соломи, піску; іноді додаються хвоя, тирса, відходи льняного виробництва, будь-яка органіка (кінська, коров’яча...).
В Україні будівництво із саману дешеве. Глина після замішування стає як пластилін і, додавши необхідні компоненти, з неї формують саманні блоки, які через тиждень можна складати в штабелі, щоб досихали, потім використовувати. Є ще технологія саманного моноліту.
— Стіни із соломи й глини можуть досить довго стояти, — каже Андрій, — в Україні є хати, яким по 200-300 років. Звичайно, ставити будинки на землю, як ставили колись мазанки, не можна, — попереджує. Андрій застеріг також, що стіни повинні «дихати».
Взагалі технологій екологічного будівництва десятки. Вони були популярними в селах у радянські часи, зокрема в період так званого «застою»: у кожній місцевості використовували більш місцеві варіанти, адаптовані до даного регіону: адже десь є більше лісу, десь — глини... До того ж, багато залежить від якості глини: якщо вона жирна, як у Опішні — що годиться для гончарства, можна додавати піску більше половини; якщо ж «худа» — піску кладеться зовсім трохи.
Говорив Андрій Бобровицький і про способи обігріву житла: показав, наприклад, на фото дуже цікавий будинок із цегли, в якому практично немає кутків. Цей симпатичний будинок збудований за принципом сонячної архітектури: всі вікна — на південь, щоб приміщення максимально обігрівалось за рахунок сонячного світла.
А як обігрівати будинки із саману? — Кожен вирішує сам. Є багато сучасних способів — аж до підлоги з підігрівом. Взагалі, кажуть люди, які це знають, затрати на опалення будинку з саману чималі. Стіни саманного будинку довго накопичують тепло і потім довго його віддають. Влітку в ньому, звичайно, добре — прохолодно.
Який же найбільший мінус саманного будівництва? — Це великі затрати фізичних зусиль. Наші предки місили глину ногами, потім спробували робити це за допомогою коней.
Пробував і Андрій:
— Дві машини глини висипали на землю, шаром у 40-50 сантиметрів, залили водою, і почали по кругу водити коня. Коневі це не сподобалося. Йому давали відпочивати. Із третього заходу кінь уже намагався ступати слід у слід... Отже, краще, ніж ногами, глину не замісиш. А якщо використовувати, наприклад, розчиномішалку — треба подрібнювати солому.
Ще мова йшла про захист будинків із саману від вологи, яка може руйнувати стіни, і від... мишей. Щодо захисту від мишей Андрій пожартував:
— Є багато способів: кішки, мишоловки...
А потім розповів про використання металевих сіток тощо. А в народній архітектурі є цікавий спосіб боротьби з гризунами: якщо по верхньому перекриттю покласти шар лушпиння гречки, миші не заводяться.
Розповів Андрій також про «солом’яне» будівництво.
Оскільки в залі було багато фахівців — будівельників, діалог із тренером вийшов цікавий. Та чи багатьох адепт екобудівництва переконав, що пора будувати житло дідівськими методами? — Покаже час.
