На святкування 70-річчя авіаційного полку до Полтави з'їхалися ветерани

Минулої суботи в Полтавському військовому авіаційному містечку відбулося святкування 70-річчя від часу утворення 10-го (226-го) окремого гвардійського Сталінградсько-Катовіцького Червонопрапорного авіаційного полку. На початку урочистого мітингу, присвяченого ювілею, ветеранів полку — полтавців і тих, що прибули на святкування до Полтави з різних міст колишнього Радянського Союзу — зокрема Москви, Одеси, Житомира, Смоленська, Євпаторії, Вінниці, — привітав полтавський міський голова Андрій Матковський. Мешканці Авіамістечка вдячні за благоустрій і порядок теперішній міській владі і, зокрема, Андрієві Всеволодовичу (адже був у минулому період, коли про цю територію забули, і навіть місця вшанування пам'яті відважних співвітчизників, які боронили рідну землю у роки війни, знаходилися у занедбаному стані).
— Давно в Полтаві не літають літаки, не марширують солдати, та пам'ять про подвиги жива і нині. Ви є носіями бойової слави, — з такими словами звернувся до ветеранів голова Київської у місті Полтаві ради Віктор Човновий. — Ми вдячні, що ви сьогодні з нами, передаєте свій досвід молодому поколінню. Авіамістечко за останні роки помітно змінилося.
Він висловив подяку меценатам — зокрема, генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Провізор» Юрію Худяку, лідеру громадської організації «Наш дім — Полтава» Олександру Мамаю, голові правління ВАТ «Полтавамаш» Олександру Григоренку.
226-й полк важкої бомбардувальної авіації гордиться 29 Героями Радянського Союзу та двічі Героєм Радянського Союзу, які прославили Батьківщину і, зокрема, Полтаву. Тисячі льотчиків, штурманів, інженерів, техніків, механіків, фахівців зв'язку наближали Перемогу.
Представники особового складу полку поклали квіти і вінки до Вічного вогню на алеї Слави, ушанувавши пам'ять загиблих.
Традиції полку — увага до особового складу, відповідальність при вирішенні бойових завдань — збереглися і нині. Добре підготовлений льотний склад виконував найважчі завдання в дальній авіації в післявоєнні роки. І хоча сьогодні вже немає цього полку в бойовому складі, про нього залишилася пам'ять, а ветерани ведуть таку потрібну виховну роботу серед молоді. Цьому сприяють збережені полкові реліквії. У Полтаві діє потужна організація ветеранів 226-го гвардійського авіаполку, яка нагороджена пам'ятним Кубком Ради ветеранів України — за збереження й примноження славних бойових традицій та у зв'язку з 65-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні і 70-річчям полку.
Серед тих, кого цього дня нагородили Почесною грамотою Ради ветеранів України, полтавець, військовий льотчик першого класу, генерал-майор авіації у відставці Дмитро Климоченков. Під час Великої Вітчизняної війни його літак був двічі підбитий ворогом і один раз — збитий (довелося катапультуватися, після чого пілот на території Білорусі потрапив до партизанів). Дмитро Климоченков здійснив 134 бойові вильоти. Особливо запам'яталися Дмитру Михайловичу бої на Ленінградському фронті. Корпус дальньої авіації, у якому він служив, повинен був завдати удару по артилерійському угрупованню ворога, розташованому за 25—30 кілометрів від Ленінграда. Завдання було складним, діяти мусили дуже обережно, щоб наші літаки в жодному випадку не з'являлися над Ленінградом.
— Наземні прожектори точно наводили промінь на ціль, і вороже угруповання було розбите, — згадує Дмитро Михайлович, — після цього німці більше не могли наносити артилерійські удари по Ленінграду. А після зняття блокади з'явилася можливість вивести з війни союзника Німеччини — Фінляндію. Три авіаційні корпуси дальньої авіації дали відчути силу Радянської армії безпосередньому сателіту фашистської Німеччини. У період довгих ночей 1944 року ми здійснювали до трьох вильотів за одну ніч… У результаті фіни повернули свої війська в протилежному напрямку. Так наша дальня авіація надавала допомогу Ленінграду.
Після закінчення мітингу відбувся концерт і урочистий обід. Окремими організаційними питаннями займався ветеран полку, учасник бойових дій на території іноземних держав, майор авіації Василь Москальов. Поміж тим він знайшов трохи часу на розповідь про службу в славетному полку:
— 1967 року, коли Ізраїль напав на Єгипет, я якраз перебував там в урядовому відрядженні. Довелося усю війну забезпечувати бойову готовність військових частин арабів. Ізраїльтяни раптово налетіли і розбомбили майже всі літаки: єгипетські винищувачі і 28 радянських ТУ-16 згоріли. Ще 310 винищувачів були виведені з ладу, довелося їх ремонтувати, відновлювати. Все це необхідно було робити дуже швидко, під обстрілами ізраїльських літаків. Потім наш уряд вирішив провести переговори з американцями, щоб разом зупинити Ізраїль, бо ізраїльтяни на той час дійшли майже до Каїру, — згадував ветеран. У 226-му авіаційному полку Василь Федорович прослужив 30 років.
Представник післявоєнного покоління радянських офіцерів, генерал авіації Анатолій Соловйов приїхав на святкування ювілею знаменитого авіаполку з Москви. Він служив у Полтаві з 1973 року по липень 1974 командиром полку; потім був заступником командира 251-го полку в Білій Церкві, а через рік знову повернувся до Полтави, де командував 226-м авіаційним полком до 1977 року. У 1977 році Соловйов передав керівництво Віктору Балашову, але потім часто бував у Полтаві — прилітав на збори, з ветеранами поспілкуватися…
Гості, які прибули на святкування ювілею полку, відвідали Музей бойової слави і Музей літаків, а також сфотографувалися біля полкового прапора.

Логін:
Пароль:
запам'ятати