— Хочу, шоб і люди знали хоч отут у районі, бо це ж не я одна така. Приходжу додому, а мені чоловік каже: «Надько, я получив пенсію, угадай, на скільки тобі підняли? Аж на 84 копійки»! Люди ж добрі! 36 год на фермі, ви знаєте, як ми робили («Промінь» №18-19 від 6 березня 2009 року, «Любимівські доярки»). Як прокляті.
Вода зимою замерзала, голими руками поралися, доїли, на спині носили. Я тоді з газети не сходила, от-така пачка грамот у папці лежить, орден є. А дівчата — Шура Ломіжиха, Геращенко, Шматко — там є такі, шо більш мого одробили. Так їм зовсім ні копійки! Мотя Білоуска телят гляділа на фермі. Я їй кажу: «Поділюся, Мотю, радістю, мені пенсію підняли». А вона на другий день після мене получа. Питаю: «Ну що тобі?». Показує ноль із двох пальців скручений. Хто на фермі робило — нікому нічого.
Чоловік мій Таможня Олександр Федорович має 33 годи стажу на тракторі. Руки до залізяччя примерзали. Із ним робив Славік Солодовик — тоже ні копійки не добавили. Навіть 900 не получа. Як воно ото нащитувалось?
А отам у нас п’яниця є: як на пенсію ішло, то не могли їй зарплати нашкребти на ту пенсію. А тепер раз добавили 105, другий раз — 180, уже більше тисячі получа. То чого ж вони не питимуть? А нам і січас пить ніколи. Мені оті 84 копійки як по душі вдарили. Поможе — не поможе, ну я кажу те, шо думаю. Ви в нас були, дівчата вам розказували як ми робили… Лучче б уже зовсім нічого не добавляли.
