Довкола походження назви Пирятина існує декілька гіпотез. Найбільш вірогідною вважається версія філолога Олексія Соболевського, згідно з якою вона походить від слова «Пирят», скороченого варіанту імені київського боярина Пирогоста, який володів поселенням у районі сучасного Пирятина у 11 — 12 століттях.
Пирятин вперше згадується у Лаврентіївському літописі під 1154 роком. Це було руське укріплене місто, що належало Переяславському князівству. Воно знаходилося на високому березі річки Удай, правої притоки річки Сула. За Пирятин йшла боротьба між Мстиславом Ізяславичем, князем переяславським і волинським, та Глібом Юрійовичем, претедентом на преяславський стіл.
Ймовірно у 1239 році Пирятин був зруйнований військами монголів, які знищили усі руські фортеці і поселення в районі Сули. Проте місто незабаром відновилося. Воно згадується під 1261 роком як великий населений пункт у складі об'єднаної Сарайської єпархії, під контролем Золотої Орди.
Після битви на Синіх Водах 1362 році між литовським князям Ольгердом Гедиміновичем, якого підтримувала руська знать, із подільськими князями Золототої Орди, землі Південної Русі перейшли під контроль Великого князівства Литовського. Припускають, що саме в цей час район Посулля разом із Пирятином став складовою литовської держави.
З кінця 14 до початку 16 століття роками значна територія Лівобережжя, включно з Пирятином, належала до володінь княжого роду Глинських, нащадків золотоординського темника Мамая Кіята, які прийняли православ'я. Вони обороняли кордони Великого князівства Литовського від нападів кримських татар і московитів. За урядування Глинських на території Полтавщини з'являються козаки, представники руського незаможного боярства та вихрещених татарю Водночас, зменшується розмір Пирятина і його стратегічна: він вже не згадується у «Списку городів руських, дальніх і ближніх».
Після укладання у 1568 році Люблінської унії між Великим князівством Литовським і Короною Польською, Полтавщина, яка з 1471 року входила до Київського воєводства, перейшла під контроль польського короля. Рід Глинських занепав, а Пирятин був переданий Стефаном Баторієм у 1578 році Михайлу Грибуновичу-Байбузі, шляхтичу русько-татарького походження, на прохання старости канівського і черкаського Михайла Вишневецького.
Проте після смерті Вишневецького, його син Олександр силою привласнив землі Гриборовича-Байбузи у 1582 році, що стало причиною позову останнього до короля. В результаті, у 1589 році Сигізмунд III виділив скаржнику інші землі, а через рік затвердив Посулля за Олександром.
9 лютого 1592 року король видав привілей Вишневецькому для впровадження магдебурзького права «на урочишу Пирятине, а тепре названом Михайлове». Назва Михайлів було дана Пирятину на честь батька Олександра Вишневецького, але не прижилася. Місто отримало герб — стрілу з натянутим луком, і міську печатку. У королівській грамоті, якою дарувалося магдебурзьке право, говорилося, що король відміняє всі інші права, які б суперечили дарованому праву. Пирятин звільнявся від судів і влади воєвод, панів, старост, суддів і підсудків, намісників і інших урядників. Міщани не були зобов'язані відповідати перед ними у будь-чому, хто б на них не скаржився. У місті встановлювався свій власний суд. Жителі міста звільнялися від військової повинності і були зобов'язані були поставляти лише обоз для війська. Також Пирятин отримав право володіти земельною власністю, тоді як раніше цим правом користувалося лише шляхетство. У такому юридичному статусі місто перейшоло у першій половині 17 століття у володіння сина Олександра — Яреми Вишневецького.
З 1648 р. — сотенне місто Кропивенського полку.
1658 р. сотенне містечко Пирятин віднесено до Лубенського полку.
Навесні 1683 р. пожежа знищила значну частину міста.
У листопаді 1708 р. козаки під керівництвом старшини Леонтія Свічки не здали місто шведським військам.
Місто — з 1781 року. Згідно з указом Катерини ІІ Пирятин став повітовим містом Київського намісництва.
1802 р. — Пирятин, як повітове місто, увійшов до Полтавської губернії.
В січні 1918 р. було встановлено Радянську владу.
З 1923 р. Пирятин — районний центр Прилуцького округу.
18.09.1941-18.09.1943 — час німецько-фашистської окупації.
 Герб міста Пирятин |
