Відпустка — це класно. Особливо, коли є можливість провести її в якомусь незвичайному місці, де ніколи не бував. Автору цих рядків пощастило провести цьогорічну відпустку в місцях, де соціалізм переміг не на словах, а на ділі. Конкретніше — в Норвегії й Данії. Розповісти про враження від подорожі цими країнами в одній газетній статті важко, практично неможливо. Якщо одним словом, то це — суцільний позитив. Норвегія вражає передусім своєю природною красою, Данія — зразковим порядком. Враження ще більш позитивні через те, що в цій мандрівці був практично повністю знівельований фактор мовного бар’єру. Український данець Микола Гузченко прекрасно справлявся з обов’язками перекладача і навіть зустріч із місцевим політиком організував.
Після повернення на Батьківщину скандинавський позитив ще залишається. Хоча його з усіх можливих сил намагаються знищити реалії вітчизняного життя. І от, порівнюючи життя «там» і тут, учергове для себе впевнююсь, що «реакційна» норманська теорія створення Київської Русі таки є найближчою до істини.
У кількох словах і в спрощеному вигляді — про саму теорію. Згідно з нею, приблизно в дев’ятому столітті нашої ери біля витоків першої на території сучасної України держави стояли саме нормани, тобто, вихідці з тієї самої Данії та інших країн півночі Європи. Саме вони розповіли наполовину диким слов’янським племенам, що таке державні інституції. І допомогли їх створити. Апологети норманської теорії пишуть, що, ймовірно, одним із творців держави був легендарний данський конунг Рорік Ютландський. А вже пізніше від нього пішла династія Рюриковичів.
Ще коли нам, молодим студентам першого курсу істфаку, розповідали про цю теорію і у світлі марксизму-ленінізму та патріотизму критикували її, особисто мені та й багатьом іншим студентам вона видалася цілком симпатичною. Тим більше, що розвивали ту теорію історики серйозні, а не ті, котрі служать партії й народу. Маються на увазі німці, котрі жили кілька століть тому. Звичайно, можна сказати, що й ті історики виконували чиєсь замовлення. Але чому тоді імена перших київських князів, таких як Олег та Ігор, є скандинавськими?
Зараз же, порівнюючи реалії сучасної України, яка претендує на те, щоб вважатися продовжувачем історії Київської Русі та батьківщини Роріка, усе більше й більше впевнюєшся, що таки нормани першими спробували навчити нас жити згідно порядку. Більше нікому. Свої, рідні, чомусь нездатні жити за законом і керувати цивілізовано, без скандалів. Але чомусь потім нормани облишили свої намагання. А шкода. Адже в них — порядок у всьому, а у нас…
А у нас українцям демонструють чергову виставу під назвою «Повернення блудного Міхо». Саакашвілі, відсидівшись в якомусь американському Разліві (згадайте — Ленін у Разліві), вирішив переїхати. Шкода тільки, що на відміну від Ілліча, Міша подався не у Фінляндію, а в Україну. І одразу, разом із всякими тимошенками, наливайченками та іншими клоунами від української політики влаштував ганебний і принизливий для держави цирк на кордоні. Не знаю, як кому, а мені було бридко спостерігати, як кілька грузинських клоунів на російській мові з сильним акцентом повчають українських прикордонників, як їм потрібно себе вести. І незаконно проходять через кордон.
Як на мене, приниженими у цій ситуації виявилися всі. Ну, про клоунів говорити не буду, для них таких понять, як честь і закон, не існує. У них є одна-єдина мета: добратися до влади в Україні.
Приниженим виявився Президент як Гарант Конституції. Щоправда, хто йому лікар? Спочатку Порошенко через якісь нікому невідомі заслуги дав Саакашвілі українське громадянство. Ще й на пост високий призначив. Скажете, є заслуги. Які? Тільки не розповідайте казки з телевізора про грузинське диво. Бував я і в Грузії, немає там ніякого економічного дива. Єдина перевага — трішки краще працює бюрократичний апарат і можна спокійно ввозити старі європейські автомобілі. А промисловість зруйнована, люди живуть дуже бідно.
Приниженими виявилися прикордонники та інші силові структури. Тепер росіяни знову можуть сміятися. Як ми можемо навести лад на величезному кордоні з Росією, якщо через пропускний пункт Шегині заходить будь-хто? Для цього навіть армії вторгнення не потрібне, достатньо зібрати кілька десятків чоловік із мандатами нардепів. Дуже промовистим є той факт, що серед групи «товаріщєй» супроводу блудного грузина виявився і колишній голова Служби безпеки України. Яка може бути безпека держави, яка державна таємниця, який кордон на замку?
А головне — приниженою є держава Україна. Уявіть, що думають про неї данці, німці, білоруси, росіяни. Усе оте огидне дійство демонстрували на весь світ. Отакі «товаріщі» задля власних інтересів відкриють кордон для будь-кого.
І от дивишся на все це й робиш невтішні висновки. Усе в цій державі так «запущено», що один Рорік вже не справиться. Та й непотрібно воно сучасним данцям, у них і так все нормально. А такі, як Міша і його група підтримки, нічого, окрім руйнувати, не вміють. Чи вони щось збудували? Тоді — факти в студію. І в думках народжується невеселий девіз: «Нехай хоч діти поживуть… у Данії».
Але потрібно залишатися оптимістом. Хоча б через те, що сам уже в Данії не потрібен. Роботи то там вистачає й до українців добре ставляться. Але фізично вже не потягну. Залишається сподіватися, що тут щось зміниться. Надія є. Можливо, ми таки порозумнішаємо і хоча б не будемо вибирати у владу отаких клоунів. Адже, зневажаючи власну державу, її неможливо відродити. У всякому разі я подібних прикладів в історії не знаю.
Усе вище написане не означає, що автор підтримує чинну владу. Там теж негідник і злодій сидять на негідникові і злодіями поганяють. І міняти їх конче необхідно. От лише для цього на виборах потрібно вмикати розум, а не серце та інший лівер. Зрештою, про це вже я писав кілька років тому. Боюся, що писатиму й ще через десятиліття.
P. S. А чесні і розумні, достойні влади в Україні є. Їх важко побачити, тому що бабла не вкрали і в телевізор не потрапляють. Прізвищ зараз назвати навіть не можу. Знаю лише, що серед учасників шоу на кордоні таких немає. Міша з американського Разліва у нас Данію не збудує.
