Частина 1. Зупинка на вимогу.
Трапилася ця історія минулої п’ятниці, 26 лютого, в самісінькому центрі Нових Санжар. Свідками її стали близько п’ятидесяти пасажирів, двоє з яких побажали поділитися враженнями із журналістом «ЕХО». Розповідає один з очевидців — Володимир Вісич:
— Я тієї п’ятниці зібрався їхати до Лелюхівки. Придбав квиток на автобус, що слідував рейсом «Полтава — Білики». Він мав у 15:50 вирушити із Нових Санжар, але чомусь затримався з Полтави десь на півгодини. Нарешті автобус прибув. Я разом з іншими пасажирами зайшов до салону і чекав відправлення. Аж тут до автобусу під’їхав легковий автомобіль, з якого вийшов міліціонер. Він підійшов до водія і почав про щось із ним розмовляти. Ну, я подумав, може якась перевірка документів, чи що…
Продовжує розповідь інша пасажирка цього ж автобуса — Надія Курило:
— Я цим же автобусом зібралася поїхати до Малого Кобелячка. Дивлюсь, міліціонер затримав відправлення і про щось допитується водія. Тут одна жінка, що сиділа неподалік мене, почала обурюватися: «Знову через ту жінку нас затримують! Зараз я піду і розкажу!». І, хоч дехто з пасажирів відговорював її, жінка вилізла з автобуса і почала розмовляти із міліціонером: «Чому ви тримаєте автобус? Я спізнююсь! І водій ні в чому не винен, а винна ось ця жінка!». І вказала на якусь, гарно одягнену жіночку у темних окулярах, яка стояла неподалік міліціонера. На ці її слова правоохоронець відповів: «Та ти п’яна!» і почав заламувати жінці руку. Міліціонер сказав, що вона виявила непокору міліції. З машини йому подали наручники і він застебнув їй браслет на одній руці. Потім почав грубо заламувати іншу руку, але жінка пручалася і кричала: «Що ж ви робите?!»…
Далі обидва очевидці, і досі шоковані побаченим (а наша розмова відбувалася вже у понеділок, 1‑го березня), переповідали події вдвох, надзвичайно хвилюючись і перебиваючи одне одного.
— Руки їй заламали, але посадити в машину не могли — жінка пручалася… Тоді вони, мабуть, викликали підмогу і приїхала ще одна машина. Вилізли ще троє — один з них у формі, інший ходив з паперами і запитував: «Хто хоче дати показанія?»… Ні один із них не представився і не показав удостоверенія! Вони із тією женщиною по-звєрськи обращалися, тягали її по всій автостанції! Коли руку заламували, то впиралися коліном у спину. Боже! А вона кричить: «Люди добрі, дивіться, що зі мною роблять!». Всі пасажири вилізли з автобуса, деякі почали їх прохати відпустити її… А деякі стояли і знімали на мобільні телефони. Там багато було із дітьми, які теж на все це дивилися. Але ніхто тій жінці не поміг. Міліціонери кажуть: «Вона п’яна в громадському місці! Вам щось не подобається, то зараз поїдемо до райвідділу автобусом і будемо складати протокол!». Нарешті вони її запхали в машину, закрили наручниками. Водій почав запитувати: «Куди ж ви її забираєте? Це ж мій пасажир! Я без неї не поїду! У неї ж і речі в автобусі лишилися!». Речі вони порадили кинути в автостанції, але потім все-таки забрали. Ніякого акта не складали. Затримали автобус десь на півчаса і даже не пояснили нічого. І за що ту бідну жінку забрали?! Вона нікого не займала, просто хотіла правду доказати! Чи була вона п’яна — не знаю, але вела вона себе нормально. Хто їх взагалі викликав на ту автостанцію?..
Частина 2. Оперативне реагування.
Щоб відповісти на чисельні питання схвильованих очевидців, журналіст відправився на зустріч із начальником Новосанжарського райвідділу міліції Сергієм Махном. Головний правоохоронець району вислухав представника преси, зробив кілька дзвінків і за деякий час дав свій коментар з приводу інциденту на автостанції:
— У п’ятницю в місті Полтава на автобус, що слідував маршрутом «Полтава — Білики» продали квиток одній жінці. Як з’ясувалося пізніше, ця громадянка була напідпитку. По дорозі до Нових Санжар вона почала обзивати інших нецензурною лайкою. Коли їй зробили зауваження, вона почала буянити. Коли автобус прибув до Нових Санжар на автостанцію, водій заявив, що везти п’яну пасажирку він не буде. Тоді пасажири зателефонували до райвідділу міліції. Приїхав наш працівник, який затримав дану громадянку і доставив її до райвідділу. Коли вона протверезіла, то її одразу відпустили. До речі, коли вона прийшла в нормальний стан, то просила вибачення у жінки, яку образила в автобусі.
Ось такий, вичерпний і, по-міліцейському, змістовний коментар начальника райвідділу. Щоправда, у допитливого журналіста лишалися деякі запитання, на які Сергій Анатолійович одразу відповісти не міг. Чому затримання проходило у такій грубій формі, немов би жінка була справжнім карним злочинцем? Чи узгоджували правоохоронці затримку автобуса із працівниками автостанції? І у чому ж таки полягав опір жінки працівникам міліції? На ці питання Сергій Махно погодився відповісти, але — дещо пізніше.
Частина 3. У пошуках правди.
Досить пафосний підзаголовок, чи не так? Але саме її — правду-матінку — шукав журналіст наступного дня, тобто у вівторок. Так от, із самого ранку йому вдалося поспілкуватися із начальником новосанжарської автостанції Валентином Раду.
— Так, дійсно, у п’ятницю на 20 хвилин у нас на автостанції затримали автобус «Полтава — Білики», — підтвердив Валентин Григорович. — Ніхто з правоохоронців ні у той день, ні пізніше нам нічого не пояснював. А жінка, яку вони забрали, була зовсім ні при чому.
Підтримала керівника і диспетчер Жанна Гец, яка чергувала саме у п’ятницю:
— Я перевірила квитки у пасажирів і збиралася виходити, коли ця жіночка говорить: «Я зараз піду і все об’ясню». Я її теж відмовляла, кажу, нашо воно вам, але вона таки вийшла. Щоб вона якось не так себе поводила, я не замітила. Хіба що, голосно говорила? А так міліціонерові вона не грубила, хотіла просто пояснити.
Ще одним важливим фігурантом цієї історії був водій Володимир Яковенко. Саме він працював на рейсі у п’ятницю і лише він міг дати відповіді на деякі дуже важливі запитання. О 15:50 у вівторок журналіст дочекався прибуття на автостанцію того самого рейсу «Полтава — Білики» і за кілька хвилин спілкування із водієм дізнався багато нових деталей цієї історії. І все дивним чином стало на свої місця. Отже…
Того дня, 26 лютого, автобус затримався вже на початку рейсу. У Полтаві, на Фурманова, водій близько п’ятнадцяти хвилин змушений був чекати пасажирку, яка придбала квиток, але на відправлення запізнилась. Коли ця, вишукано одягнена пані у темних окулярах, таки зайшла в автобус, деякі пасажири були вже «на взводі». А жіночка, незважаючи на своє спізнення, зажадала посісти у переповненому автобусі місце, яке належало їй згідно придбаного квитка. На тому місці вже сидів якийсь чоловік і він, не довго думаючи, у досить відвертій формі пояснив жінці — що він думає про її бажання сісти, про її спізнення і про неї саму. Жіночку це, звичайно, дуже образило і розсердило. Тому вона пообіцяла чоловіку, що до кінця той не доїде, і почала зосереджено комусь телефонувати. А чоловік спокійнісінько собі встав у Шевченках і — до побачення, мила пані! Але ті, кому дзвонила жіночка, про це, очевидно, не знали. Або знали та не хотіли пробачати завданої їй кривди. Тому, коли автобус прибув до Нових Санжар, на автостанції його вже чекав легковик із тим самим працівником міліції. Він одразу підійшов до Володимира Яковенка і почав з’ясовувати обставини конфлікту та допитуватися про чоловіка, який нагрубив панні в окулярах. При цьому — запевняє водій — ніякої нібито буйної жінки міліціонер в салоні не шукав. Та й не була вона буйною.
— Чи була вона п’яна — я не знаю, — говорить Володимир Яковенко. — Як я це можу визначити? Але жінка ця їхала з Полтави, вона не буянила і вела себе абсолютно спокійно.
Водій також підтвердив слова обох очевидців та диспетчера:
— Ця жінка просто вийшла і хотіла пояснити міліціонеру, що конфлікт почала оця жінка в окулярах. Вона йому і сказала: «Ми її в Полтаві ждали, а тепер ще і тут!». А за шо її потім забрали, я не знаю. Сказали, що була п’яна в громадському місці.
Наша коротка розмова закінчилася і Володимир Яковенко поїхав далі своїм маршрутом «Полтава — Білики». А журналіст побіг по своїй справах. І по дорозі думав: «Так ось чому з вулиць Нових Санжар раптом зникли усі п’яні. Працює міліція!».
Звичайно, закінчувати історію на цій мажорній ноті було б не правильно. Адже так хотілося поговорити із головним героєм — самою затриманою жінкою. У міліції її прізвище називати відмовилися. Але авторові відомо, що її дійсно відпустили досить швидко. І це вже добре. Сподіваємося, що після виходу статті, ця жінка таки вийде на зв’язок із газетою. Можливо, вона підтвердить «робочу» версію про свою нетверезість і опір працівникам міліції. А, може, розповість про те, за що ж насправді її затримали доблесні охоронці правопорядку..
Зранку в середу журналіст ще раз зустрівся із начальником райвідділу міліції Сергієм Махном. Цього разу правоохоронець розповів автору дещо інший варіант тієї ж історії:
— У п’ятницю, 26 лютого, в автобусі, що рухався рейсом «Полтава — Білики», їхав пасажир, який порушував порядок і вів себе дуже неадекватно. Люди робили йому зауваження, але він не реагував. Тоді пасажири в телефонному режимі викликали працівників міліції. На автостанцію у Нових Санжарах виїхав наш дільничний інспектор. Але чоловіка в автобусі вже не було. Наш працівник розмовляв із водієм, коли із автобусу вийшла жінка у нетверезому стані та почала заважати роботі міліціонера. Він зробив їй кілька зауважень, але вона не реагувала, почала зачіпати людей та працівників міліції. До того ж, водій відмовився перевозити п’яну пасажирку, тому що це є прямим порушенням інструкції «Правил перевезення людей». Через це її затримали та доставили до райвідділу для складення протоколу за статтею 178 КупАП «Поява у громадському місці у нетверезому вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль». При цьому фізичного тиску працівники міліції на неї не зчиняли. Оскільки ця жінка сама письмово підтвердила, що вона вживала алкогольні напої, на медичну експертизу везти її потреби не було. У тій же письмовій заяві жінка зазначила, що претензій до працівників міліції не має. Після цього її відпустили того ж дня.
