Володимирові Віталійовичу таки вдалося побувати в рідних краях, відвідати могили дідуся й бабусі, посадити на них барвінок, привезений із Полтавщини. Щоправда, голубів із Кубані цього разу він все ж не привіз.
— У станиці Брюховецькій, де ми жили з батьками, цієї породи не знайшов, проте розговорився з місцевим хлопчиною, і він сказав, що такі голуби є в станиці Степній. Але добратися туди не вдалося, бо там тривав карантин на пташиний грип. Уже вдома дізнався, що знайомий голубовод із Решетилівки теж їздив на Кубань і привіз звідти ту породу, що я відновлюю, — розповів Володимир Зайцев.
Та все ж його поїздка в Росію стала результативною в іншому. Володимир Зайцев відомий у Полтавському районі ще й як активіст із відродження національної пам’яті та забутих сторінок історії нашого народу. Тож у рідній станиці, яка названа на честь Івана Брюховецького, він зустрівся з місцевим козацтвом, щоб «проекзаменувати» їх, що знають вони про українського гетьмана. Між іншим, на Кубані надзвичайно чисельне козацтво, яке складає понад 130 тисяч осіб, воно переважає навіть Ростовське й Уральське. Нині це найбільший козацький осередок у Російській Федерації.
Виявилося, що в краї, пов’язаному з іменем Брюховецького, майже не знають про його зв’язок із Гадячем та інші сторінки його біографії. Перший заступник голови адміністрації муніципальної освіти Брюховецького району Віталій Демиров, між іншим, родом із станиці Батуринської, слухаючи розповідь Зайцева, зізнався, що відкрив для себе багато нового про гетьмана України.
У Краснодарі гість із Полтави зустрівся з першим заступником Кубанського козацького війська Миколою Перваковим, а в Брюховецькій — із керівництвом району та отаманами станичного козацького товариства Ігорем Сурмачем і Валентином Сурмачем, які виявилися просто однофамільцями. Володимир Зайцев вручив їм полтавські сувеніри, брошури про Гадяч та альбоми з фотографіями, передані начальником штабу козацького гвардійського корпусу Полтавщини генерал-осавулом козацтва Миколою Гаражею.
— Моїм завданням було побратати станицю Брюховецьку з Полтавщиною, зокрема містом Гадячем, яке було столицею козацтва, — говорить Володимир Зайцев. — А ще залучити кубанських козаків до акції «Від дуба до дуба», яку ми плануємо провести восени. Ідея її проведення виникла ще минулого року під час автопробігу на знак вшанування пам’яті 900 українських старшин, яких стратив Петро І за Лебедином під час Полтавської битви. Думка організувати акцію закріпилася остаточно, коли в Одесі я побачив віковічний дуб, який місцеві називають Чорна ніч. За переказами, у давні часи біля нього прощалися наші брати-козаки, коли їх вивозили в інші землі. Ще один дуб ми знайшли в Нових Санжарах, йому вже теж під 300 років. Дуби, яким по 500—600 років, бачили на Сумщині. Я називаю їх козацькими, бо дуб споконвіку символізував міць і силу, якою були наділені наші предки. Коли я був ще малим хлопцем, жив і навчався в станиці Брюховецькій, то біля нашої школи ріс великий крислатий дуб. У бесідах під час поїздки люди старшого покоління стали пригадувати, що під ним козацькі отамани збирали круги (сходку), біля нього проводилися скачки на конях, різні виставки. Потроху-потроху почали пригадувати іще деякі деталі. Після нашої зустрічі брюховецькі козаки вирішили до осені, до дня станиці, окультурити, обгородити цей дуб і проводити біля нього свої свята, збори, прийом дітей у козачата.
На прощання кубанці подарували Володимиру Зайцеву розкішний коровай із написом «Брюховецкая — Гадяч», який він вручив міському голові Гадяча Тетяні Савченко. Її так розчулив подарунок, що вона не стримала сліз. У районній газеті «Брюховецкие новости» про візит гостя з Полтавщини вийшла стаття й передача на телебаченні. А невдовзі пішли відгуки.
— Тепер мені телефонують, що старожили згадали про ще один дуб, але його спиляли, коли будували школу, — поділився враженнями Володимир Зайцев. — Восени керівництво Брюховецької планує запросити бажаючих із Полтавщини в гості на день станиці, який розпочнеться біля козацького дуба. А ще учні Чепігинської школи виявили бажання спілкуватися з полтавськими школярами й просили через газету надрукувати адресу для листування: Дымко Лидии Васильевне, улица 40 лет Октября, СОШ № 8, станица Чепигинская, Брюховецкий район, Краснодарский край, индекс 352730. Ось так і протягується нитка пам’яті від тих далеких часів до сьогодення, щоб підростаюче покоління знало, звідки йде наше коріння.
