Читайте також:
Від міста, в якому хочеться жити — до міста, яким можна пишатися
Варто зазначити, що 12-годинний робочий день для Андрія Матковського — норма. Тому в його приймальні працює не одна, а дві секретарки, які змінюються через день. Зазвичай, робочим днем для мера є й субота.
Головна дорога мікрорайону Алмазний
Ранок першого дня нового робочого тижня Андрій Матковський розпочав з об’їзду міста. О 7 годині 30 хвилин зупинився на вулиці Калініна — на ділянці, де вже понад місяць тривають роботи з розширення проїжджої частини головної дороги мікрорайону. Спроектована ще в середині 1960-х років, коли будувався мікрорайон Алмазний, ця дорога давно стала завузькою для транспортного потоку, який вона витримує щодня. Минулого року міська влада розпочала здійснювати реконструкцію вулиці Калініна, розширивши проїжджу частину від перехрестя з вулицею Грушевського до перехрестя з Алмазною. Нині на фінішну пряму вийшли роботи з реконструкції Калініна від перехрестя з Алмазною до перехрестя з вулицею 23 Вересня. Проїжджу частину вже розширено до 14 метрів, зроблені парковки для транспорту, замінено бордюри, підготовлено ділянку під нову зупинку «Вулиця Алмазна». Тепер вона розташовуватиметься ближче до однойменної вулиці.
Із ходом реконструкції вулиці Калініна безпосередньо на місці міського голову ознайомили начальник міського управління житлово-комунального господарства Юрій Непорада та його перший заступник Андрій Лямін. Оцінивши якість виконання робіт, Андрій Матковський наголосив на тому, що нова дорога має бути зручною абсолютно для всіх. Тож попросив звернути особливу увагу на облаштування з’їздів із тротуару для інвалідів. Аби вони були насправді функціональними, попросив залучити до цих робіт у якості консультантів безпосередньо представників комітету доступності.
Мер пообіцяв звільняти начальників ЖЕДів до тих пір, доки не навчить їх любити людей
О восьмій годині міського голову вже чекали на апаратній нараді у міськвиконкомі. Така нарада проходить щопонеділка за участю заступників міського голови, керівників управлінь міськвиконкому, начальників ЖЕДів й інших міських структур. На «апаратці» обговорюють актуальні питання з життя міста як поточні, так і перспективні.
Апаратна нарада того понеділка була цілком присвячена житлово-комунальним проблемам Полтави і почалася не на мажорній ноті. Мер нагадав, що прийшовши на свою посаду у 2006 році, він поставив головну вимогу перед колективом: ті, хто не поважають людей, не повинні працювати у міськвиконкомі. Приводом нагадати це правило слугували численні відписки співробітників управління ЖКГ, які вони дають на законні вимоги мешканців будинків щодо ремонту дахів, комунікацій, роботи двірників тощо.
Останній приклад: напередодні Андрій Матковський зустрічався з мешканцями будинку №4 по вулиці Панаса Мирного. Півтора року тому цей будинок був переданий до міської комунальної власності заводом «Знамено». За цей час ЖЕД №4, якому підпорядкований будинок, не те що дах, який протікає, не відремонтував, а навіть не взяв на роботу двірника. На законні ж обурення мешканців, котрі регулярно сплачують за комунальні послуги, з управління ЖКГ прийшов лист, у якому зазначено, що територія біля будинку прибирається регулярно, а дах уже відремонтовано. У ЖЕДові, в свою чергу, людям ситуацію пояснили по-своєму — мовляв, міський голова грошей не дає…
Дізнавшись про такий стан речей, мер обурився:
— Хто з начальників ЖЕДів звертався до мене, і йому відмовили у вирішенні питання? Сьогодні Полтаві потрібно 120 мільйонів гривень для того, аби відремонтувати дахи усіх будинків міста. Зрозуміло, що таких коштів у міському бюджеті немає, але 20—30 дахів щороку ремонтуються обов’язково. Завдання усіх структур міської влади полягає в тому, щоб виявляти проблемні питання і шукати шляхи для їхнього вирішення. А не шукати крайнього, а тим більше — брехати. Щодо ЖЕД №4, то хочу запитати у її керівника: кому на останній сесії міської ради було виділено 250 тис. грн. на погашення заборгованості із зарплати працівникам? До кого секретар міської ради їздив розбиратися в ситуації? І після цього у керівництва ЖЕДу повертається язик говорити, що дасть мер кошти — відремонтуємо дах, не дасть — не відремонтуємо. А де ваша власна ініціатива і куди, зрештою, ідуть кошти, котрі мешканці будинку сплачують ЖЕДові?
Навів міський голова іще кілька прикладів чиновницької байдужості. Так, мешканцю будинку по вулиці Героїв Сталінграда, 17/24, корпус 2, який просив облаштувати пандус, з управління ЖКГ відправили лист про те, що роботи з будівництва пандуса уже тривають і будуть завершені до 5 серпня, у той час, як до них ніхто навіть не приступав. Мешканцям будинку по вулиці Стешенка, 2 відмовили у проведенні робіт з ремонту комунікацій у підвалі, пославшись на відсутність фінансування.
Андрій Матковський наголосив, що кожен подібний випадок підриває авторитет не лише ЖЕДів, а й міської влади. Мер дав доручення звільнити негайно начальника ЖЕД №4 за те, що не забезпечив нормальної роботи дільниці, та працівницю управління ЖКГ, котра готувала листи-відписки для керівників управління, — за грубе порушення законодавства.
— По кожному випадку надання формальних відписок, невиконання доручень міського голови чи секретаря міськради, я готовий щотижня звільняти одного–двох начальників ЖЕДів, доки не буде наведений порядок. Забороняю управлінню ЖКГ відправляти відповіді мешканцям з питань, які розглядаються за моїм дорученням, доки я особисто їх не завізую. А перед тим наше управління звернень громадян перевірятиме, чи відповідає дійсності написане.
Розібравшись з одним питанням, учасники апаратної наради перейшли до наступного — підготовки комунального господарства до зими. Заслухали детальний звіт начальника управління ЖКГ Юрія Непоради і продовжили вирішувати нагальні питання, які безпосередньо стосуються і наступного опалювального сезону.
Цього разу на апаратну нараду до міськвиконкому були запрошені голови житлово-будівельних кооперативів. Розповідаючи про підготовку котелень до зими, голови Октябрської, Ленінської та Київської районних у місті Полтаві рад — Олег Пругло, Едуард Рева, Віктор Човновий — озвучили й список ЖБК, мешканці яких мають борги за комунальні послуги. У кожному з названих ЖБК боржниками є, як правило, до 10–15 квартир, загальні борги яких складають по кілька десятків тисяч гривень. Загалом же по місту цей борг, за словами в.о. гендиректора ОКП «Полтаватеплоенерго» Володимира Пасічка, склав 1 мільйон 100 тисяч гривень. Методом боротьби з неплатниками «Полтаватеплоенерго» обрало відключення будинків, де мешкають такі несумлінні громадяни, від постачання гарячої води. Але чому через 10-х неплатників має страждати, скажімо, увесь 180-квартирний будинок? Це питання, зрозуміло, обурило сотні людей, котрі комунальних боргів не мають. Зважаючи на стан речей, багато з них висловили наміри теж припинити сплачувати за комунальні послуги. Мовляв, якщо страждати без гарячої води, то хоча б знати за що. Подібні невдоволення своїх членів ЖБК і висловили на апаратній нараді голови кооперативів.
Перший крок у вирішенні вічного комунального конфлікту знову ж таки спробував зробити міський голова. Вислухавши претензії обох сторін, він запропонував компромісне рішення: «Полтаватеплоенерго» поновлює подачу гарячої води у квартири усіх полтавців, а голови райрад разом з головами ЖБК протягом тижня проводять зустрічі з мешканцями і знаходять шляхи виходу з ситуації, а саме: яким чином впливати на злісних неплатників?
— Ситуацію потрібно вирішувати найближчим часом, щоб комунальним службам не довелося працювати в режимі пожежних команд 15 жовтня, коли розпочнеться опалювальний сезон, — наголосив Андрій Матковський. — Головна проблема, котра постане перед містом наприкінці вересня — розрахунки за газ. Тому треба вже зараз розраховуватися за отримані послуги, і ми підтримуватимемо комунальні підприємства, які працюватимуть із боржниками. Але я проти того, аби ставитися до проблеми, як до середньої температури по лікарні, — коли кілька квартир не сплачують, а страждає увесь будинок. Це неправильно — за рахунок усіх мешканців виховувати окремих порушників. Для цього є законом передбачені санкції, суди, технології, котрі дозволяють відключати опалення безпосередньо неплатникам. Прошу працювати саме в цьому напрямку. А наприкінці серпня знову повернемося до цієї проблеми і результатів її вирішення.
Головам райрад треба принциповіше захищати інтереси громадян
Комунальна тема, з якої розпочався ранок, продовжилася і в кабінеті міського голови, де о 9 годині 45 хвилин він розпочав робочу зустріч із головами районних рад — Октябрської — Олегом Пруглом, Київської — Віктором Човновим та Ленінської — Едуардом Ревою.
Андрій Матковський знову згадав 2006 рік і проблеми, з якими стикалися й голови райрад. У Ленінському районі підвальні комунікації потопали у воді, у Київському — Авіамістечко взагалі було суцільною комунальною проблемою. Сьогодні ситуація кардинально змінилася — найпроблемніші питання вирішені. Нині ж міського голову турбує інше — депутатська байдужість. Замість того, аби втрутитися в ситуацію і допомогти громадянам, які звертаються до них, багато хто з депутатів районних рад почав писати доручення в різні інстанції. Самі ж не втручаються, не цікавляться і не контролюють вирішення того чи іншого питання.
— Прошу вас принциповіше захищати інтереси громадян і нагадати депутатам про їхні обов’язки і роль у житті територіальної громади, — звернувся до голів районних рад міський голова Андрій Матковський.
«Три роки тому ми не дозволили скоротити педагогів і були праві»
Об 11-ій годині Андрій Матковський був уже в Київському районі Полтави — на вулиці Дослідній, 9, де розташовується ясла–садок № 71 «Вишенька». Цей дошкільний дитячий заклад дуже популярний в районі, але так склалося, що останніми роками він працював на половину своєї потужності. Через демографічний спад початку 2000-х років частина груп була закрита, і площею дитсадка майже 900 кв. м, за договором, користувався турбомеханічний завод. Означена частина будинку використовувалася підприємством під гуртожиток для будівельників, які зводили ТРЦ «Київ». У квітні 2008 року рішенням сесії Полтавської міської ради будівля дитсадка «Вишенька» була прийнята до комунальної власності, а в травні нинішнього року договір оренди з ПТМЗ достроково припинений. Причиною тому стала нагальна потреба — кількість дітей у Полтаві невпинно зростає. От батьки малечі, що проживають по вулиці Дослідній і навколо неї, і написали колективне звернення до міського голови з проханням поновити роботу дитсадка в повному обсязі.
Реакція міської влади була швидкою. Зараз у яслах-садку № 71 виховуються 150 дітей, до кінця року їхня кількість збільшиться ще на 120 малюків. Для цього вже розпочато реконструкцію частини закладу, що перебувала під гуртожитком. На ремонтні роботи депутати міськради виділили 95 тис. грн., депутати Київського району додали з районного бюджету ще 30 тис. грн.
Тож хід ремонтних робіт і приїхав проконтролювати міський голова. Разом із заступником міського голови Олександром Русіним, головою Київської районної в місті Полтаві ради Віктором Човновим він обійшов увесь заклад.
— Першого червня територію дитсадка звільнили будівельники, і ми розпочали ремонтні роботи, — розповіла завідуюча яслами–садком № 71 «Вишенька» Світлана Євенко, яка ознайомила з ходом ремонтних робіт і життям закладу взагалі. — До 13 липня впорядковували територію, виносили сміття, а після надходження коштів почали виконувати роботи з демонтажу каналізації і мережі водопостачання у групах та підвалі, будуть виконані роботи з латкового перекриття покрівлі.
Ремонт дитсадка виконують будівельники ПП «Сантехбудкомплект» і до 1 вересня мають здати в експлуатацію приміщення двох груп — ясельної і дошкільної, які приймуть 40 дітей. До кінця ж року в садочку відкриють ще 4 групи.
Міський голова обійшов усі приміщення, де ведуться ремонтні роботи, поцікавився меню на кухні, познайомився з вихованцями дитсадка, які саме рятувалися від липневої спеки в басейні, що має заклад, і провів зустріч із педагогічним колективом і батьками.
Пригадав, як три роки тому гостро стояло питання зменшення кількості педагогів у школах і дитсадках, але міська влада не пішла на це, розуміючи, що кваліфікованого педагога необхідно готувати не один рік, а втратити можна за лічені дні.
— Три роки тому ми не дозволили скоротити педагогів і були праві, — зазначив Андрій Матковський. — Минулого року в Полтаві народилося вдвічі більше дітей, ніж у 2000-му. Кількість малюків стабільно зростає, і лише за останні три роки ми відкрили у місті 51 групу в дитсадках на 1200 дітей, повністю відновили роботу дитсадка № 13. Тепер міська влада ставить перед собою наступне завдання — забезпечити кожен садок спортивним майданчиком і басейном. Це наша програма на найближчі роки.
Також мер повідомив батькам і вихователям про те, що ясла-садок №71 (разом зі школою № 9) є першими у черзі на встановлення індивідуальної котельні. А щоб у дитсадку мали можливість максимально економити енергоресурси, міський голова пообіцяв подумати над питанням заміни в закладі вікон на пластикові. Можливо, до цієї справи долучаться спонсори.
Батьки маленьких полтавців не приховують радості від того, що міська влада швидко і дієво відгукнулася на їхнє прохання про відкриття нових груп.
— Ми дуже задоволені тим, що нас почули, бо черга на дитсадок в районі велика, — розповіла Людмила Губа. — Моєму синові два з половиною роки, і він ще не ходить до дитсадка, але ми виявляємо батьківську активність заради того, щоб зробити добре і своїй дитині, і багатьом іншим. Садочок працює за системою Марії Монтессорі, і це дуже добре для розвитку дитини. Взагалі відгуки про «Вишеньку» — тільки позитивні. Тому ми готові допомагати закладу в усьому. Якщо буде потрібно щось пофарбувати чи поклеїти шпалери — для нас це не проблема, допоможемо.
Обід — між справами
Секретар міського голови Ганна Лактіонова говорить, що «в побуті» Андрій Матковський — людина невибаглива. П’є зелений чай з ложкою цукру, іноді просить зварити кави з молоком. На обід часу зазвичай витрачає теж небагато. Наприклад, як ми переконалися, мер задовольнився кашею з салатом і чаєм. Скромність меню пояснює просто: він не вегетаріанець, але, оскільки нерідко йому доводиться бувати на зустрічах, святах з вечерею, то в обід намагається не перевантажувати організм.
До їжі і процесів травлення ставиться без фанатизму, тому протягом обіду підходить до телефону, продовжуючи вирішувати різні питання.
Загалом, як розповідає Ганна Лактіонова, до приймальні міського голови находить до сотні телефонних дзвінків, щоденно мер приймає 10—15 відвідувачів, часто незапланованих. І так кожного дня, упродовж 12-ти годин…
До мера — як за останньою надією
Двічі на місяць протягом чотирьох годин міський голова Андрій Матковський веде особистий прийом громадян. За цей час він може прийняти, в середньому, тридцять осіб. Теоретично потрапити на особистий прийом до міського голови може будь-хто, записавшись попередньо в кабінеті № 137. Інше питання: чи завжди зарадити ситуації може саме міський голова?
Аби не витрачати час відвідувачів і мера даремно, кожне питання, з яким людина прийшла до міськвиконкому, спочатку вивчають у відділі звернень громадян.
— Сьогодні на особистий прийом міського голови прийшло б 35 осіб, але насправді їх буде 27, — розповідає начальник управління звернень громадян міськвиконкому Лідія Буркова. — Під час запису ми з’ясовуємо ситуацію з питанням, яке турбує людину. Якщо його може вирішити якась із наших служб, відразу ж переадресовуємо туди. Якщо виникає, скажімо, побутова проблема, то ми скликаємо комісію, котра виїжджає безпосередньо на місце, вивчає ситуацію і дає свої висновки. Залежно від цього ми або вирішуємо проблему, або ж готуємо документи по ній для мера. Тож, коли людина приходить на прийом, то Андрій Всеволодович має перед собою повний пакет документів, і йому не треба витрачати час на з’ясування ситуації, а людині — детально все розповідати. З чим до мера звертаються найчастіше? Звичайно, з побутовими питаннями: отриманням житла, ремонтом покрівель, комунікаційних мереж, асфальтуванням доріг тощо.
Співробітники відділу звернень громадян і Лідія Буркова особисто присутні і безпосередньо під час прийому громадян. Кімната, де відбувається останній, обладнана телефонами і системою відеозв’язку з начальником управління ЖКГ та головами трьох районів Полтави.
Здається, особистий прийом громадян, — чи не найбільш емоційно витратна частина роботи міського голови. Протягом чотирьох годин один за одним змінювалися відві-дувачі і, в усякому разі, так було під час прийому 26 липня, мало хто приходить подякувати. Хоча, справедливості заради, варто зазначити, що того дня добрі слова за допомогу почули і Андрій Матковський, і Лідія Буркова. Але більшість людей приходять за розв’язанням проблеми, а, трапляється, навіть не стільки по допомогу, скільки з бажанням «випустити пару» — посварити усіх разом — і владу, і міського голову. На такі провокації Андрій Матковський жодного разу «не повівся». Не знаю, що коїлося в його душі, але зовні він виглядав спокійним, намагався пояснити людині своє бачення ситуації, запитував, яким чином її вирішив би сам скаржник.
А люди приходили з різними ситуаціями. Одна жінка вважала, що її ошукав «Полтававодоканал», примусивши платити більше, ніж вона вважає за потрібне. Йдучи назустріч літній людині, інвалідові 2-ї групи, Андрій Матковський зателефонував безпосередньо керівникові «Полатваводоканалу» Геннадію Ченчевому з проханням направити до скаржниці комісію і з’ясувати ситуацію на місці.
Інша жінка просила мера «натиснути» на БТІ у вирішенні її питання. Андрієві Матковському довелося довго пояснювати, що він як мер не має права втручатися, а тим більше «тиснути» на роботу приватної структури, якою є БТІ. А от питанню переведення до комунальної власності будинків у Вакулинцях, з яким до нього звернувся голова тамтешнього кооперативу, пообіцяв посприяти за умови, якщо мешканці цих будинків згодні утворити об'єднання співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ), за якими, переконаний мер, майбутнє комунальної галузі міста.
Понад усе, під час останнього особистого прийому міським головою громадян, вразило одвічне квартирне питання. Точніше, його постановка. Спочатку жінка, яка з донькою-інвалідом мешкає в однокімнатній квартирі і перебуває п’ятою в черзі пільговиків, попросила дати їй квартиру більшої площі негайно, через обставини з власним здоров’ям. На запитання: як пояснити надання їй квартири перед чотирма пільговиками, котрі на черзі попереду, не відповіла, але візитом до міського голови залишилася незадоволеною.
Інша полтавка прийшла просити квартиру теж від відчаю, бо не в змозі проживати разом з колишнім чоловіком, котрий ніде не працює і морально знущається. Хтось, не перебуваючи в жодній з міських черг на отримання житла, вимагав дати квартиру негайно, бо їхній старий будинок уже «сиплеться».
Кожному з таких відвідувачів міський голова намагався пояснити можливості міської влади в цьому питанні і навести статистику.
— Щороку полтавці отримують понад сто квартир, — зазначив Андрій Матковський. — За останні три роки, за чергами різних категорій, людям надано понад 700 квартир. Нині на міській черзі зареєстровано 4 тисячі полтавців, і я сподіваюся, що у найближчі десять років, вони всі отримають житло.
Кожного дня міський голова прочитує до 100 документів
Закінчивши особистий прийом, о 17 годині 30 хвилин Андрій Матковський повертається до свого кабінету. У приймальні просить секретаря заварити чаю і відразу ж приступає до розгляду і візування пошти. Щодня на таку роботу витрачає майже дві години, по суботах — чотири.
За день міський голова розглядає майже сто документів. З кожним треба ознайомитися, перш ніж накласти візу. А це: документи по земельних питаннях, пропозиції по індивідуальних пенсіях городян, що надходять з районних рад, різноманітні накази, що стосуються 300 працівників міськвиконкому, грамоти, звернення громадян тощо.
Аби полегшити роботу міського голови, його помічник розкладає пошту по категоріях, виділяєь маркером найбільш значимі місця в листах.
— За роки роботи в держслужбі я навчився вихоплювати з тексту головне, і це полегшує роботу, — говорить Андрій Всеволодович. — До речі, зараз підписую листа Президентові України і Міністрові оборони з проханням від міської влади і громадськості зберегти у Полтаві училище зв’язку. Маючи таку матеріальну і викладацьку базу, вважаємо, що було б неправильно все це втратити. Тут можна також навчати підлітків за зразком суворівського училища, починаючи з 14-ти років. Це було ініціативою керівництва Полтавського факультету КПІ, який працює на базі колишнього училища, і ми її підтримали. Міськвиконком і облдержадміністрація готові спільно фінансувати створення у Полтаві військового коледжу.
«Хочу, щоб життя наших дітей було гідне слова Життя»
Останнім пунктом робочого графіка понеділка у міського голови залишилося відкриття дитячого майданчика по вулиці Харчовиків у районі селища Новоселівка. О 19-ій годині тут зібралося чимало дітлахів із батьками, освоюючи нові гірки, гойдалки, турніки. Поява цього дитячого майданчика (усього по місту подібних уже майже дві сотні) стала результатом громадських слухань, проведених у мікрорайоні майже місяць тому. Внаслідок реалізації програми «Добрі справи», майданчик був зведений за кошти меценатів.
— Приємно бачити щасливі очі веселих дітей, — сказав, вітаючи численну дітвору, на відкритті майданчика Андрій Матковський. — Для того, щоб зробити їх саме такими, потрібно не так уже й багато. Хочу побажати усім нам, аби разом із батьками ми робили усе, щоб життя наших дітей було гідне слова Життя.
— Раніше нам доводилося їхати ледь не через усе місто, щоб дитина могла розважитися на гойдалках, — розповідає мама чотирирічної Вікторії Марина Митько, — а тепер треба лише зачинити двері квартири і вийти на вулицю. Дуже приємно, що міська влада не забуває про околиці, тим паче, що тут живе дуже багато молодих сімей з дітьми.
Дітлахи Новоселівки того дня справді були щасливими. У них не лише з’явився яскравий дитячий майданчик, для них влаштували й велике дитяче свято, а депутати Київської районної ради пригостили кожного морозивом.
Залишивши малечу насолоджуватися життям далі, міський голова разом з керівництвом району і житлово-комунального управління, пройшли далі по вулиці Харчовиків, аби подивитися, як виконаний ще один наказ виборців. Під час громадських слухань, про які вже згадувалося, люди скаржилися, що не мають тротуару в районі гаражів, і ходити проїжджою частиною вкрай незручно. Зреагувавши на ситуацію, на означеній ділянці дороги був облаштований тротуар і встановлено додаткові ліхтарі освітлення. Усі роботи виконали менше, ніж за місяць.
«Бути мером не в Україні мені було б нудно»
12-годиннй робочий день Полтавського міського голови закінчився. Саме час підбити його підсумок. Андрій Матковський зазначає, що цей день видався не найскладнішим і не найбільш насиченим. А найяскравішим спомином про нього залишиться купання вихованців дитсадка «Вишенька» в басейні, адже діти завжди дарують найщиріші емоції.
— Андрію Всеволодовичу, упродовж цього дня ми спостерігали за вашою роботою, і майже 12 годин ви вирішували комунальні питання в усіх їхніх проявах. І так щодня. Це не втомлює?
— Я завжди говорю про те, що людей менш за все цікавить політика. Є проблема доріг, конкретних під’їздів і будинків. І найбільше в моїй роботі мені подобається саме те, що є можливість зробити щось реальне і побачити результат. За останні три з половиною роки відремонтовано сотні будинків, дахів, доріг. Лише на околицях Полтави прокладено понад 90 доріг там, де було щебеневе покриття. Я дуже радий, що в кризовий рік у місті збудована нова дитяча поліклініка. Це саме те, що вирізняє органи місцевого самоврядування з подібних у Європі. Там жоден мер чи депутат парламенту не займається ремонтом комунікацій чи дахів.
Сьогодні в українських містах накопичилося надзвичайно багато комунальних питань, оскільки протягом останніх 20—30 років держава не була повноцінним господарем. Тому і мешканці нині не готові створювати ОСББ і ставати повноцінними господарями будинків, бо ті перебувають у вкрай поганому стані.
— Чи можна переробити всю комунальну роботу в місті?
— Думаю, що ні, бо час іде, і сьогодні ми відремонтуємо, скажімо, усі дахи, які цього потребують, а наступного року з’являться нові проблеми. Комунальні питання вічні, інша справа, що треба привести усе господарство в належний стан і потім його підтримувати. Як приклад, хочу навести кооперативні будинки. На зустрічах із мешканцями міста ми дуже мало чуємо нарікань від їхніх жителів. По благоустрою будинку завжди можна безпомилково визначити, відноситься він до ЖЕДу чи є кооперативним. Там, де квіти, пофарбовані лавочки — це кооператив. Там, де бачимо руйнацію, припарковані на газонах автомобілі — це, як правило, ЖЕД. Багато в чому ситуація залежить від нас самих. Якщо наша власність закінчуватиметься не за дверима власної квартири, а в дворі будинку, в якому живемо — ситуація змінюватиметься.
— Чи потрібно міському голові «завантажувати» себе проведенням особистого прийому громадян?
— День, коли веду прийом громадян, для мене дуже важливий. Люди приходять до мера, як до останньої інстанції. Часто звертаються з питаннями, котрі не є в моїй компетенції. Як, приміром, повернення вкладів СРСР, або неможливість спільного проживання зі своїми близькими. У таких випадках людині й хочеш допомогти, але не можеш. Утім, половині людей, які звертаються до виконкому, ми допомагаємо якщо не остаточно вирішити проблему, то хоча б спрямувати цей процес у потрібне русло.
Коли ти бачиш, що допоміг конкретним людям, а за 3,5 року таких випадків було понад тисячу, то вважаєш, що і день прожитий не даремно, і на цьому конкретному місці твоя присутність виправдана. У такому дусі я намагаюся виховувати і співробітників виконкому, і начальників ЖЕДів: треба вислухати людину, зрозуміти її проблему, спробувати допомогти хоча б словом.
— Багатьом людям властиво бути завжди незадоволеними владою. Під час сьогоднішнього прийому громадян кілька людей відверто намагалися «вилити» на вас свій негатив. Чи можна до цього звикнути?
— Звикнути не можна. Я неодноразово зустрічав у журналах інформацію про те, що існує до 10% людей, котрі невдоволені усім і завжди. Але користь від їхніх візитів до міськвиконкому теж є. Ці люди вже налаштовані на те, що їм ніхто не зможе допомогти, тож приходять просто вихлюпнути свою негативну енергетику. Коли це зроблять — їм стає легше.
Часто нелегко вислуховувати несправедливу, як на мене, критику влади. Мер не має права втручатися в спори судові, між суб’єктами підприємницької діяльності тощо. Я можу попросити когось із керівників звернути увагу на проблему, розібратися в конкретному випадку тощо. Але не більше. Звикнути до негативу, звичайно, неможливо. Тому по понеділках, особливо взимку, я, як у знайомому фільмі, ходжу з друзями в баню. Після таких прийомів хочеться змити з себе негатив і зарядитися енергетикою на наступні дні.
— А ви якось захищаєтеся від негативу?
— На робочому столі у мене є кілька ікон. Коли йду на зустріч, то молюся, перехрещуюся, а після прийомів умиваюся свяченою водою. Думаю, що мені це допомагає.
— Мером у якій країні хотіли б бути?
— Я не дуже детально знайомий з функціями мерів у інших країнах, але мені здається, що там більш пісне життя. Мери виконують переважно представницькі функції. У мене ж, навпаки, — представницьких менше, а більше господарських. Думаю, що нині в нашій країні бути мером найцікавіше — все дуже швидко змінюється. Наприклад, мери міст Фільдера з Німеччини, приїжджаючи до нас, щоразу дивуються, як швидко змінюється Полтава, уряди, країна. З одного боку, жити в епоху змін складно, але з іншого — дуже цікаво. Тому не бачу себе мером в іншій країні. Бути мером не в Україні мені було б нудно.
— Завершується перший термін вашої роботи на посаді міського голови. Напевне, ви вже підбивали якісь підсумки. Що можете вважати своєю заслугою за цей період?
— Перше і головне — це те, що з новим складом депутатів міської ради нам вдалося створити команду. Не можна сказати, що це стовідсотково команда однодумців, оскільки усі представляють різні партії і мають різні погляди, але за чотири роки дуже мало в політичному плані «бодалися», ніхто нікого «не ламав через коліно», а завжди домовлялися. Нині у нас є справжня міська влада, і рішення приймає не одноосібно мер, а колегіально депутати міської ради.
Друге досягнення в тому, що наша діяльність прозора, і будь-хто може ознайомитися з рішеннями міськради в Інтернеті.
Щодо конкретних справ, то вважаю, що за останні три роки Полтава дуже змінилася. Пригадаймо неосвітлені вулиці зразка 2006 року, занедбане авіамістечко, стихійні сміттєзвалища по всьому місту. Навіть коли приїздив Прем’єр-міністр, трава не була викошена в місті настільки ретельно, як зараз.
Дуже приємно, що з’явилося європейське освітлення, є де погуляти, зустріти гостей, є туристичний автобус.
Лозунг, з яким ми працювали останні три роки «Полтава — місто, в якому хочеться жити», буде актуальним завжди, але на наступні вибори я готую програму, де лозунг на найближчі чотири роки буде такий: «Полтава — місто, яким ми пишаємося». Разом з полтавцями хочемо створити такі умови, щоб люди не просто раділи від того, що живуть у Полтаві, а пишалися її вулицями, парками, навчальними закладами, підприємствами, людьми, котрі народилися, живуть і працюють тут.
Найближчим часом планую організувати громадські слухання або опитування населення на тему: чого не вистачає Полтаві, аби ви нею пишалися по-справжньому. І на підставі думок полтавців розробити відповідну програму.
— А щось монументальне побудувати хочете?
— Думаю, що монументальний слід уже залишиться від дитячої поліклініки Київського району. Хочу сказати, що це будівництво — гордість усіх депутатів нинішнього скликання.
Чудово вписалася в загальний ансамбль добудова до міськвиконкому.
Я гордий тим, що мав можливість укласти особисті кошти у реконструкцію дзвіниці Спаської церкви, яку ми профінансували разом з головою правління АБ «Полтава-банк» Олександром Нєкрасовим.
Щодо нового «монументального», то переконаний — треба побудувати гірськолижний спуск. Це реально, і зацікавленість у цьому проекті в місті є. Побудувавши такий спуск, ми залучимо до Полтави навіть не тисячі, а десятки тисяч туристів протягом року. І це дозволить інвестувати кошти в інфраструктуру, будуючи нові музеї, кінотеатри, готелі тощо.
Хочеться нарешті збудувати підвісний міст, який з'єднав би церкву Віри, Надії, Любові та Святоуспенський собор, Інститутську та Іванову гори. Це дуже цікавий проект, який не так дорого коштує. Якби не криза, то за рахунок меценатів ми б його вже реалізували.
Є ще багато планів, які спрацюють на реалізацію проекту «Полтава — місто, яким ми пишаємося».
| Полтава | Суспільство
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
