— Узимку вода у нас хоч якось тече. А влітку вдень взагалі немає, — розповідає жителька будинку по вулиці Леніна, 40 Ірина Криворучко. — Така ж ситуація і у трьох сусідніх будинках. Нам все обіцяють допомогти, але далі справа не йде. Та раніше вода хоча б була вночі — можна було набрати, попрати, помити посуд. Тепер ось чотири дні води немає і вночі. Я лишаю свого тримісячного сина на старшу десятирічну доньку і йду з відрами шукати воду…
Проблему з відсутністю води у мешканців однієї з центральних вулиць Нових Санжар ми попрохали прокоментувати селищного голову Андрія Реку.
— У них там дуже старі труби і їм потрібна нова лінія. — Пояснив мер. — Труби ми міняємо по селищу кожного року. І люди нам добре у цьому допомагають. Але на сьогодні нам потрібно замінити близько 30 кілометрів старого водогону по Нових Санжарах. Це — третя частина усіх труб! Але ж коштів на це немає. Якщо минулі роки нам виділяли на водогін 30-50 тисяч, то цього року немає нічого!
На припущення, що води у жителів вулиці Леніна може не бути через слабкий тиск подачі води, Андрій Река відповів заперечно.
— Ми замінили по селищу старі свердловини, які були ще із 60‑го, 68‑го року. — Повідомив Андрій Река. — Замінили на молокозаводі, на Маджарах, ось, якраз зараз буримо нову в районі «Сільгосптехніки». Це дякуючи райдержадміністрації, яка виклопотала на останню свердловину 200 тисяч. Тому зараз я можу із певністю сказати, що води у нас вистачає на все селище. Гадаю, там якась інша причина, через яку немає подачі води.
Цю причину мала з’ясувати начальник Новосанжарського комунгоспу Інна Коба, котрій Андрій Река дав відповідне доручення. За кілька годин журналіст зустрівся з нею. Але конкретної відповіді так і не почув.
— Я була на місці. Пройшла усі будинки. Там якась просто-таки загадкова ситуація, — пояснила Інна Олександрівна. — У будинку № 38 вода є. Далі у будинках № 40,42,44,46 води немає. І тут же у будинку № 48 вдень води немає, але вночі напор нормальний із 1.30 до 6 ранку вода тече. Це, звичайно, теж ненормально, та все ж хоч щось. Ця вулиця закільцьована, тому просто не можу зрозуміти, як до цих будинків вода є, після них — теж є, а у них — немає. Пориву ніде немає. Та якби він і стався, то води не було б і в інших будинках вулиці. А тут щось незрозуміле.
Начальник комунгоспу також активно заперечувала низький тиск у системі водопостачання.
— Башти у нас усі повні, насоси працюють на повну потужність. Ніхто нічого не прикручує, та й не може такого бути взагалі, — переконувала Інна Олександрівна. — Ми спробували перевірити версію про слабий напор. Відключили на дві години частину будинків з інших вулиць, які підключені до цього ж кільця. Очікували, що в цих будинках на Леніна хоч тоненький струмок потече! Ніякого результату. Може там підряд ідуть труби різного діаметру, тому в одних напор є, у інших немає. Вихід зараз один. Треба розривати труби, дивитися, у якому вони стані, та замінювати. Врахуйте ще, що весь цей водопровід лежить просто під асфальтом. Але, як би там не було, коштів на це зараз у комунгоспу немає. У нас взагалі у тариф на водопостачання не закладені капітальні видатки.
Наостанок Інна Коба висловила переконання, що причина відсутності води у жителів вулиці Леніна є сезонною. Мовляв, одні новосанжарці поливають у себе городину, вмикають підкачувальні насоси і лишають інших жителів селища без краплини води. Виявляти таких порушників та боротися із ними надзвичайно складно, тому що у комунгоспу практично відсутні важелі впливу на таких «крадіїв».
Доки чиновники гадали, як вирішити проблему, мешканці кількох будинків по вулиці Леніна роздумували, де дістати воду. Одні ходили з відрами до сусідів, інші купували пляшки у магазинах. Пити, як відомо, хочеться всім. А ще — купатися, прати, мити посуд. Поки що ці люди фактично позбавлені таких елементарних переваг цивілізованого суспільства.
— Коли вночі з’являється вода, я практично не лягаю. — Розповідає Ірина Криворучко. — Набираю воду у все, що є під рукою — ванночку, відра, каструлі. А зараз води вночі немає, то ношу від сусіда через дорогу. Він пробив у себе свердловину і у нього таких проблем немає. Ми б, може теж пробили у себе, але ж у нас і двір маленький, і грошей зайвих немає, щоб оплатити роботи, купити насос.
— Та ні до якого кільця ми не приєднані! — запально пояснює мати жінки, Людмила Володимирівна. — До нас вода йде від «Гостинного двору». Доки там сауну не відкрили, то у нас і напор був, і вода цілий день бігла. А тепер вони там басейни набирають, а до нас нічого не доходить. Уночі чути, як вода свистить у трубах, а не біжить…
— Я так раділа у 99‑му році, коли ми воду провели, — згадує Ірина Криворучко. — І тут тобі — здрасьтє! Самий центр Санжар, а у нас якийсь армагедон. Четверті сутки без води…
Зрозумівши, що без коштів водне питання не зрушиться із мертвої точки, жінки вирішили зібрати підписи мешканців усіх зневоднених будинків та звернутися із листом до голови Новосанжарської райдержадміністрації Сергій Шовкопляса.
— Ми готові скинутись і купити труби, — говорить Людмила Володимирівна. — А вже у влади прохатимемо, щоб виділили кошти на роботи по відновленню водопостачання. Бо так далі неможливо…
