Чий медовий напій виявився найсмачнішим?

23 вересня на базі державного підприємства «Полтавастандартметрологія» відбувся конкурс – дегустація медових напоїв, приурочений Дню визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. Чия продукція смачніша з’ясовували медовари з 5 областей України (Полтавщини, Київщини, Чернігівської, Черкаської та Харківської областей). На розгляд дегустаційної комісії було представлено понад 2 десятки різновидів медів питних, виготовлених, як за традиційною рецептурою, так із додаванням соку малини, смородини, шовковиці, калини, а також хмелю, ароматичних композицій з трав, прянощів...
Очолила обласну дегустаційну комісію заступник генерального директора ДП «Полтавастандартметрологія» Наталія Ткаченко. До складу комісії також увійшли Голова Обласної спілки пасічників Наталія Сенчук, голова гільдії медоварів України Василь Барабаш, заступник голови гільдії Валерій Дяченко, директор приватного підприємства «Смак меду» Олександр Молчанов (м. Харків), начальник Науково-дослідного випробувального центру харчової продукції ДП «Полтавастандартметрологія» Надія Ремізова, голова правління хлібзаводу «Південний» Зоя Кривеженко, провідний інженер обласної санепідемстанції Алла Зуйкова, начальник відділу стандартизації та наукової інформації Світлана Майман.
Компетентні дегустатори оцінювали якість представлених зразків, а їх було близько двох десятків, за органолептичними показниками: смак, запах (букет), колір, прозорість, а також звернули увагу на маркування та пакування продукції. Медовари самі представляли свій «товар», розповіли, які продукти закладали, в яких пропорціях, чим характеризується напій, у чому його оригінальність тощо.
До речі, виготовляти цілющі медові напої вміли ще наші далекі пращури, нині забуті дідівські рецепти знову набувають популярності. Медові напої, зазвичай, роблять невеликими партіями, вони доволі недешеві, пов’язано це, як з дороговизною самого натурального меду, так із тим, що процес виготовлення займає тривалий час, адже продукт має спершу «перебродити». Чим довше він бродить, тим стає смачнішим.
На жаль, жодних стандартів, які б регламентували подібну продукцію на сьогодні не розроблено, оскільки її масовим виробництвом підприємства донедавна не займались. Тож медовари з різних областей України зібралися, аби не лише позмагатися, у кого «товар» смачніший, а й обговорити спільні проблеми розробки необхідної нормативної документації, яка б «узаконила» їхній бізнес та відмежуватися від фальсифікаторів, котрі «кидають тінь» на добросовісних виробників. Найбільш розповсюдженими способами фальсифікації є додавання до натурального меду цукрового сироту або активна годівля бджіл сиропом. Підгодівля бджіл викликана необхідністю: відсутністю кормових запасів, проведенням профілактичних і лікувальних обробок, стимуляцією розвитку бджолиних родин тощо. Але це, звичайно, негативно відображається на якості меду: у ньому значно нижчі показники вмісту білкових речовин, мінеральних солей та вітамінів. Такий мед має слабко виражений аромат та дуже солодкий смак.
Щоб не придбати цукрову підробку при купівлі меду фахівці радять звернути увагу на те, що натуральний квітковий мед у роті тане, а не розчиняється як цукор; має тонкий, добре виражений, дещо специфічний, інколи навіть гіркуватий (для окремих видів рослин) смак і приємний аромат. Смак меду ми відчуваємо не кінчиком язика, а його коренем, тож, якщо ви відразу відчули солодке – це цукор. До того ж справжній мед (особливо темні сорти) «дере» горло. По консистенції мед після відкачки густий сиропоподібний. Він може зберігатися в такому стані 1-1,5 місяці, після чого густіє та кристалізується, перетворюючись на дрібнозернисту, грубозернисту, кашоподібну, салоподібну і навіть щільну тверду масу. Неправильно вважати, що мед, який «засахарився», має цукрову домішку. Споживачеві не варто шукати рідкого меду пізньої осені, тим більше зимою. Рідким у природному стані може залишатися лише мед з білої акації. Він дуже світлий, майже прозорий, схожий на цукровий сироп, тож сплутати його з якимось іншим неможливо.
Ще досить часто підробку вкривають шаром натурального меду, виявити це, доки верхній шар не буде з’їдено, неможливо.
Вичерпну ж відповідь чи мед натуральний чи фальсифікований можуть дати лише у спеціально оснащеній лабораторії. Так, наприклад, хімічний аналіз меду роблять у Науково-дослідному випробувальному центрі харчової продукції ДП «Полтавастандартметрологія». Тут серед іншого, велика увага приділяється впровадженню в практику лабораторій сучасних інструментальних методів тестування харчових продуктів, зокрема, газової та рідинної хроматографії, спектрофотометрії, вольт-амперометрії.
Що ж стосується меду, то варто зазначити, що застосування газорідинної та високоефективної рідинної хроматографії дозволяє визначити увесь спектр цукрів, завдяки чому виявляється не лише якість меду, але й його походження. Окрім цього, у Випробувальному центрі визначають кислотність меду, а також діастазну активність та вміст гідрометилфурфурола, що дозволяє виявити підробку та чи піддавали цей продукт нагріванню, що негативно впливає на його цілющі властивості. Як відомо, натуральний мед – є цілющим засобом, при багатьох захворюваннях, адже бджола – це свого роду індикатор чистоти, вона не збирає нектар з дуже забруднених рослин.
Якщо ви шукаєте натуральний мед і не хочете ризикувати, то слід поцікавитися у продавця наявністю сертифікату відповідності. Перед тим, як отримати цей документ, продукт має пройти ряд серйозних випробувань. І хоча мед не входить до переліку продуктів, що підлягають обов’язковій сертифікації, добросовісні виробники, виводячи свій товар на споживчий ринок, проводять необхідні випробування. Тобто, підтверджують безпечність та якість меду сертифікатом відповідності, який пред’являють споживачеві за його першою вимогою.
Час від часу аналізи меду роблять і лабораторії, що діють при ринках, але така вибірковість не дозволяє скласти повну картину якості меду. Можливо, саме тому у споживачів часто виникають претензії до меду, купленого на базарі. А лише за смаковими відчуттями придбати якісний продукт можна, на жаль, далеко не завжди.
Тож, чий медовий напій визнали найсмачнішим? Переможців, які посіли перші місця у різних номінаціях, виявилося 4. Найсмачнішим напоєм, виготовленим за традиційною рецептурою, визнали продукцію Віктора Бабенка з Києва. Не поступався за смаком і напій Олександра Кобцева з села Талалаївка, він додав до нього сік малини, за що й отримав перше місце в номінації «Найоригінальніша рецептура». В номінації «За впровадження» новітніх технологій перемогу здобув Федір Дейнека з Харківської області, а нашого земляка Віктора Чубенка з Полтави визнали кращим в номінації «За краще оформлення спожиткової тари та маркування».

Логін:
Пароль:
запам'ятати