Зустріч була призначена на тринадцяту годину. Люди почали збиратися біля будівлі РЦКД ще за півгодини до цього. Усього прийшли та приїхали близько 100 чоловік. В основному це були місцеві підприємці.
Депутат запізнилася на кілька хвилин. Вийшовши із авто, вона відразу вибачилася за затримку, поскаржившись при цьому на низьку якість полтавських доріг. Біля входу Ксенію Михайлівну із квітами в руках вітали її однопартійці — однодумці, зокрема й ті, хто бере участь у виборах до місцевих рад. Це — Олександр Міщенко, який боротиметься за посаду кобеляцького міського голови, потенційний селищний голова Біликів, голова Кобеляцької районної організації партії «За Україну!», кандидат Лідія Плужник та Микола Андрухін, який балотується до Кобеляцької районної ради від партії В’ячеслава Кириленка. До речі, «За Україну!» йде до райради під номером 8 і під номером 1 до районної ради по багатомандатному округу.
Потрібно сказати «стоп» політиці сьогоднішньої влади
Не гаючи часу, народний депутат одразу розпочала свій виступ. Ксенія Ляпіна говорила про місцеві вибори, сьогоднішню економічну та політичну ситуацію в країні, про невеселе майбутнє підприємців, відповідала за запитання присутніх.
«31 жовтня відбудуться вибори до місцевих рад. Зараз різні кандидати в депутати, особливо ті, хто балотується від провладної Партії Регіонів, обіцяють «золоті гори». Я цього робити не буду. Зупинимося на особливому значенні цих виборів. Люди повинні це знати і розуміти.
Вибори нібито й місцеві. Але вони мають загальнодержавне значення. Їх розглядають, як сигнал від людей.
Минуло 9 місяців з того часу, як при владі в Україні знаходиться Президент Янукович і його команда. У жінки за цей час виношується і народжується дитина. А в нинішньої влади навіть процес зачаття не відбувся. Немає не те що «покращення життя вже сьогодні», а немає навіть підстав думати, що це відбудеться…
…Вибори 31 жовтня — це своєрідний тест, випробування. «З’їсть» український народ Януковича чи ні. Якщо все для влади пройде добре і вона отримає більшість і в органах місцевого самоврядування, це означатиме, що український народ дав добро на підвищення цін на газ, на продовження межі досягнення пенсійного віку, на інфляцію, на безробіття…
…31 жовтня громадяни України постануть перед своєрідною проблемою. От, скажімо, бачать люди, що від Партії Регіонів балотується в раду хороша, порядна людина, вмілий господарник, успішний підприємець. І нібито хочеться проголосувати за такого кандидата і не хочеться, тому що він з Партії Регіонів. Ми знаємо, чому ті люди пішли в ту партію і зараз ідуть на вибори. Їм сказали: «Вибирай: або посада, або чесна позиція і безпартійність». Ще когось залякали перевірками контролюючих органів. І люди вступили, і пішли. Я раджу виборцям не голосувати за кожного кандидата від цієї політичної сили. На Сумщині наші однопартійці навіть організували своєрідний рух під девізом: «Звільни заложника, не голосуй за регіонала!» Якщо ви голосуєте за цих людей, це означає, що ви підтримуєте політику підвищення цін, знищення малого бізнесу. Тим більше, що вибір є. Від опозиційних сил на вибори йдуть тисячі і десятки тисяч не менш порядних людей, умілих господарників тощо. Отже, не голосуючи за Партію регіонів, ви кажете «стоп» усьому отому жахіттю, що зараз відбувається в Україні. І даєте можливість розвиватися молодим, прогресивним партіям.
Сьогоднішня українська влада не розуміє інтелектуальних аргументів. У неї взагалі з інтелектом справи не блискучі. Недаремно ж вони так старалися у всіх виборчих бюлетенях стояти під номером один. Судять людей по собі, думають, що ті далі рахувати не вміють. Але страх, як один із найпростіших рефлексів, у влади є. Вона, як собака Павлова, живе лише найпростішими рефлексами. Тому, отримавши на виборах поразку, побоїться розгортати свою політику знущання над українським народом.»
Влада не розголошує свої реальні цілі
«Ми можемо простежити реальні цілі сьогоднішньої української влади по її реальних діях. Ціни зросли на 40–60 відсотків. А зарплата — на кілька десятків гривень. Бюджет порожній. Ніякої обіцяної підтримки органів місцевого самоврядування не відбулося. Усі гроші в Києві і на місця вже не надійдуть.
Нам обіцяли реформи, обіцяли, що підтримають малий і середній бізнес. Натомість, у разі затвердження нового Податкового кодексу, підприємці матимуть у 3–5 разів більші податки. А що це означає для простого українця? А це означає черговий стрибок цін. Адже малий і середній бізнес обслуговує 90 відсотків людей. Якщо його додатково навантажать податками, то це призведе до підвищення цін на товари і послуги. За цю реформу Уряду Азарова заплатять дідусі і бабусі, заплатить молодь.
Між тим великий бізнес, який і представляє Партія Регіонів, платитиме менше. У бюджет не надійдуть 10 мільярдів гривень. Вони залишаться на рахунках олігархів, в офшорних зонах, вони працюватимуть на економіку Кіпру. А українські бюджетники залишаться без зарплати.
Якщо подивитися на реальні дії української влади, то добре видно, що ота їхня стабілізація владної вертикалі використовується з однією єдиною метою — пограбування більшості і збагачення меншості, тобто своїх олігархів.»
Внутрішній спротив діям влади наростає
«Я чітко бачу, як серед людей наростає внутрішній спротив діям влади. Я навіть не говорю про молодь і підприємців. Вони давно зрозуміли, хто зараз керує країною. Але навіть люди старшого покоління зрозуміли, що їх обдурили і продовжують обдурювати.
Навіть в Криму, де позиції «регіоналів» завжди були сильними, люди зрозуміли, хто прийшов. Рядові громадяни зрозуміли це через пусті гаманці, а місцеві «еліти» буквально «пищать» від натиску «донецьких». Ті приходять, і на посади, нижчі за рангом, теж ставлять своїх. Навіть секретарок із Донбасу привозять. На Полтавщині цього немає, але буде. А, забравши владу, донецькі забирають і бізнес та майно. По-іншому вони не вміють. І наївними є ті місцеві керівники та бізнесмени, котрі зараз перебігли у стан «регіоналів». «Своїх» донецькі знищать першими…»
Далі Ксенія Ляпіна запропонувала присутнім задавати питання. Їх було близько двох десятків, тому наведемо лише найактуальніші.
— Чому мовчить Київ?
— Ні, Київ не мовчить, він протестує, як і інші регіони України. Просто в Києві сьогодні немає виборів. Районні ради, знаючи, що не підкорять їх, «регіонали» розігнали, а міського голову у столиці вибрали у 2008 році.
— Ось ми дивимося, як в студії Шустера виступав Бродський, говорив про підвищення податків. Вони що там, у Києві, не знають, як живуть люди?
— Не знають і не розуміють. Вони живуть у світі мільйонних рахунків, яхт, іноземних курортів і розкішних автомобілів. Я недавно запитала у віце-прем’єра Андрія Клюєва: «Навіщо ви так посилюєте податковий тиск? Навіщо налаштовуєте проти себе два мільйони підприємців?» А він відповів: «Що ти кіпішуєш? Подумаєш, на триста гривень підняли. Та за ці гроші не поснідаєш». Тепер ви все зрозуміли? Доларові мільйонери ніколи не розуміли і не зрозуміють життя простого люду. Вони розуміють лише, коли люди виходять на вулиці протестувати. Тоді вони бояться. Як у собаки Павлова, спрацьовує рефлекс страху.
— У нас, у місті Кобеляки, влада без обговорення, без прийняття відповідних рішень встановила знак із масонської символікою. Одна із кандидатів на посаду міського голови заявила, що зніме його. Але її не допустили до виборів. Що Ви скажете з цього приводу?
Відповідав кандидат на посаду міського голови Олександр Міщенко. Він сказав: «Дійсно, згаданий пам’ятний знак встановили без громадського обговорення, без інших обов’язкових процедур. У разі обрання мене на посаду міського голови, я винесу це питання на громадське обговорення. І нехай громада прийме рішення».
— Хто приймав закон про місцеві вибори?
— Прівєт Януковичу. Ні ми, ні фракція БЮТ за цей закон не голосували. Але у «регіоналів» вистачило «тушок» для прийняття рішення.
— Чи будуть на виборах фальсифікації?
— Будуть. Деякі вже відбулися. Так, у складі виборчих комісій переважну більшість отримали члени провладних партій. Крім того, багатьох сильних опозиційних кандидатів просто не зареєстрували.
Можуть застосувати найтупіший, але найдієвіший спосіб фальсифікацій. Це коли члени ДВК, не читаючи, кладуть бюлетені в стос документів за провладного кандидата. Але з цим можна боротися, якщо у опозиційних партій будуть у ДВК надійні працівники та спостерігачі».
