Протягом минулого тижня кобелячани підходили до пам’ятника, щоб краще розгледіти його. Перехожі зупинялися і обговорювали.
— Не дуже схожий… — говорив один.
— Та ти що? Схожий як дві каплі! — заперечував інший.
Особливо красивим монумент був увечері. Освітлений з усіх боків ліхтарями, він здавався ще більш величним та значимим.
Пам’ятник було відкрито у річницю з дня смерті земляка — 28 жовтня. Звістка про це лунала з телеекранів та друкувалась на шпальтах відомих видань.
Першими побачити пам’ятник та вшанувати пам’ять Миколи Андрійовича прийшли більше п’ятисот кобелячан. Владу представляли голова обладміністрації Олександр Удовіченко, нардеп Олексій Лелюк та районні й міські очільники. Вони подякували усім, хто зробив внесок у будівництво пам’ятника. На відкриття монумента також приїхали учні та пацієнти лікаря з різних частин світу. Серед поважних гостей були: Герой України Семен Антонець, учень геніального лікаря Джелал Саідбеков з Італії, Людмила Супруненко з Прилук, Олександр Чуб із Запорізької області, Ігор Кушнаренко з Харкова, Олег Кузнєцов з Москви, Тамара Лозова з Києва, академік Російської Академії Космонавтики Ігор Габенко та автор — скульптор пам’ятника, народний художник України Сейфаддін Гурбанов.
— Сьогодні історичний день, — говорив у своїй промові професор, завідуючий кафедрою мануальної терапії імені академіка Касьяна в медичному університеті Риму Джелал Саідбеков. — Ця подія повинна слугувати нам постійним нагадуванням про добрі справи Миколи Андрійовича. Усе його життя було присвячене слугуванню людям. Він загорівся, як факел і горів до останньої хвилини свого життя, допомагаючи тяжко хворим. Героєм стає людина, яка вчинила подвиг одного разу, а він робив героїчні вчинки кожного дня.
Після багатьох добрих слів, сказаних у пам’ять великому лікарю Миколі Касьяну, пам’ятник освятив отець Василій із Свято-Миколаївської церкви.
Під час церемонії відкриття пам’ятника на змайстровані поряд дерев’яні лавочки ніхто не сідав. Лише одна втомлена бабуся з ціпком наприкінці заходу присіла на край лавки. Кобелячани поклали до підніжжя монументу десятки букетів квітів.
На могилі Миколи Андрійовича його рідні теж встановили пам’ятник, але за власний кошт.
