Полтавщину на цих змаганнях представив ФК «Лідер» з Кобеляк (тренер – Віктор Білорибець), який у своїй віковій групі (SUB15) зайняв 8 загальнокомандне місце.
Для юних кобеляцьких футболістів вояж до Іспанії став лише другою міжнародною подорожжю за всю історію колективу. Три роки тому підопічні відомого в нашій країні футбольного тренера брали участь у FRAGARIA CUP 2007 (Прешов, Словаччина), в якому виступили досить непогано.
Подорож до Каталонії виявилася не із дешевих, тому тренерський штаб кобеляцького «Лідера» не зміг розраховувати на всіх своїх футболістів. Діти їхали за кошти власних батьків, а в наш скрутний час знайти великі кошти для спорту прирівнюється до подвигу.
До «синьо-жовтої» делегації ввійшли 25 чоловік.
Кобеляччину на футбольному фестивалі (чомусь саме так іспанці полюбляють називати подібні турніри) представляли:
Владислав Кобель (воротар), Руслан Радченко, Едуард Іщенко, Сергій Підгорний, Ігор Таранушич, Андрій Поцелуйко, Сергій Лашко, Віталій Циганко, Руслан Касімов, Владислав Сінєльніков, Владислав Дейнека, Олександр Фещенко, Ігор Близнюк, Владислав Омельченко та Олег Сабіров.
Не обійшлося і без так званих VIP-гостей. Крім гравців, тренерів та декого з батьків в Іспанію поїхали колишній голова Кобеляцької РДА Олег Решетило та голова федерації футболу Кобеляцького району, арбітр Вищої категорії України Олег Дробітько.
Сама футбольна подорож стартувала в середу, 13 жовтня. Саме цього дня футбольна команда вирушила на мікроавтобусі з рідних Кобеляк до Полтави, де вже на Київському вокзалі о 18:40 пересіли на потяг «Харків – Київ». У столиці нашої країни кобелячани пересіли на інший потяг, який прямував до історичної столиці Галиччини – Львова.
Місто Лева зустріла делегацію гарною сонячною погодою.
Львів – це справжня перлина Європи, місто, яке зуміло зберегти своє давнє обличчя понад сім століть. Вуличками Львова можна гуляти цілими днями, щоразу відкриваючи для себе щось нове та цікаве. Кожен, хто хоча б раз побував у Львові, повертається сюди знову і знову, тому що це давнє романтичне місто забути неможливо. А які тут дівчата…одна краса та чарівність.
Можна безкінечно довго розповідати про красу столиці Галичини, але ця розмова буде напевно іншого разу. Шлях кобеляцької команди пролягав далі…на Захід…
З культурної столиці України «Лідер» комфортабельним автобусом разом з командою юнаків 2000 р.н. з міста Хмельницький вирушили до Європи.
На шляху було проїхало пів-Європи.
На італійській землі автобус зупинився в головному місті північної частини Італії, адміністративному центрі області Ломбардія – Мілані. Красу міста юні кобеляччани оцінили згодом. Спочатку був футбол…
«Лідер» провів товариську зустріч.
В місті Комо кобелячанам протистояла однойменна футбольна команда. Підопічні Віктора Білорибця в напруженому двобої продемонстрували свої бійцівські якості та здобули заслужену перемогу з рахунком 5:1. Хет-триком в цій зустрічі відзначився Андрій Поцелуйко. Ще по голу забили Владислав Сінєльніков та Ігор Близнюк.
В Мілані юні кобеляцькі футболісти провели декілька годин. Крім матчу була екскурсія центром столиці Ломбардії.
В місті є одна культурна пам’ятка архітектури, яка ,як вважають місцеві жителі, є «живою істотою». Мова йде про легендарний Міланський кафедральний собор Дуомо.
Всесвітньо відома четверта за величиною церква в світі розташована в самому центрі Мілана і є його символом. Це пізньоготичне диво, яке містить цілий ліс шпилів і скульптур, мармурових загострених башточок та колон, сплетених разом павутиною ширяючих опор. Він є третім за величиною в Європі собором після Святого Петра у Римі та Святого Павла в Лондоні. За місткістю поступається серед готичних храмів тільки Севільському, а серед італійських храмів — тільки собору Святого Петра у Римі. Одних тільки статуй в соборі налічується цілих 3 400 (!). Це краса, яку треба бачити власними очима!
Із пам’ятників архітектури слід ще відзначити Кастелло Сфорцеско (резиденцій міланських герцогів династії Сфорца в Мілані та Віджевано), легендарний театр Ла Скала, Галерея Витторіо Емануеля II та багато чого іншого.
В місто «інтернаціонале» та «россонері» тяжко не закохатися. Кобеляччани довго гуляли нічним Міланом, вдивляючись в красу вулиць та архітектурних пам’яток, яких тут було чимало. Нажаль всьому колись проходить кінець, тому треба було вирушати далі.
Згадати про подорож, але не згадати про сам турнір-фестиваль було б неправильно. Тому настав час розповісти про самі змагання.
Copa Sant Vincenc (Кубок Сан Вінценц) – щорічний юніорський футбольний турнір, який проходе на узбережжі Коста де Барселона-Мареcме .В ньому прийняли участь 57 команди з 8 країн Європи. Колективи розподілили по віковим групам SUB11, SUB13, SUB15, SUB17, SUB19 (хлопці) та SUB15, SUB17 (дівчата).
Організаторами цього футбольного дійства виступили ФК Пінеда, ФК Санта Сусанна, АТ Сан Пол, ФК Сан Вісенч (члени Футбольної Федерації Каталонії) та суспільно-корисна організація Комм МІТ (підпорядковується Федерації футболу Німеччини) за підтримки місцевої адміністрації та суддівської колегії де Матаро.
Матчі відбулися на полях з штучним трав'яним покриттям в Пінеда де Мар, Ареніс де Мунте, Сан Вісенч де Монтальто, Сан Пол, Санта Сусанна, Матаро і Ллорет де Мар.
В суботу, 16 жовтня після довгої дороги кобеляцька команда вранці нарешті потрапила до готелю VILA CALELLA 3* в Калельї та чекала на результат жеребу.
У турнірі вікової групи SUB15 брали участь 10 команд, які були розподілені на дві групи. Пані Фортуна відправила «Лідер» до доволі складної групи, де кобеляцькій команді протистояли SV BW Kerpen (Німеччина), Kolding Boldklub (Данія), Apulum Alba Julia (Румунія) та ESG 99/06 (Німеччина).
altВ першому своєму на турнірі двобої «Лідер» протистояв головному претенденту на перемогу в турнірі SV BW Kerpen. Матч видався по справжньому бойовим. На синтетичному полі стадіону в Сан Вісенч де Монтальто обидві команди продемонстрували відкритий атакуючий футбол, який довгий час нікому не приносив дивідендів. «Лідери» неодноразово проривали оборонні редути німецької команди, але нажаль голів забити не вдалося. Досвідчені німецькі футболісти тричі на протязі матчу розпечатували ворота воротаря «Лідера» Кобеля використовуючи помилки оборони українців. Незважаючи на підсумковий негативний рахунок в матчі, підопічним Віктора Білорибця є чим пишатися. Вони зуміли на гідних протистояти «німецькій машині», а в дечому (самовіддача, націленість на ворота) навіть перевищити їх в декілька разів! Не дарма ж після фінального свистка місцеві вболівальники декілька хвилин стоячи оплесками проводжали українську команду, яка йшла в роздягальну. Слід зазначити, що підсумковий рахунок напевно був би іншим, якби Владислав Сінєльніков по ходу зустрічі реалізував одинадцятиметровий…
Наступного дня «Лідер» знову зазнав поразки з рахунком 0:3. Цього разу на стадіоні в Пінеда де Мар поразку їх завдали данські однолітки. Всю гру скандинавські футболісти «терзали» оборону кобеляччани, проте довгий час тим не вдавалося розпечатувати ворота українців, але врешті решт три влучних удара принесли перемогу данській команді.
В наступній зустрічі «Лідеру» знову не пощастило. Цього разу на полі Ареніс де Мунте кобеляччани зазнали поразки від румунського Apulum Alba Julia з рахуноком 5:2. Слід констатувати, що в принципі хороших матч за складовою гри було програно через власні помилки в оборонних діях. Проте на відміну від попередніх зустрічей, футболісти «Лідера» нарешті почали забивати. Відзначилися Сергій Лашко та Андрій Поцелуйко.
Втративши шанси пройти до наступного раунду, кобеляцька команда зібрала всі сили в кулак та настроювалася на останню гру з німецькою ESG 99/06 як на останній бій.
На полі Пінеда де Мар підопічні Віктора Білорибця нарешті повністю продемонстрували свій футбольний клас, перегравши німецьких однолітків за всіма статтями. 5:1! Хет-триком відзначився Олександр Фещенко + дубль оформив Сергій Лашко (обидва м’яча забиті з пенальті).
В підсумку «Лідер» на турнірі в своїй віковій групі зайняв 8 місце. Загальну перемогу та Cup Sant Vincenc отримали вже знайомі кобеляцькій команді футболісти SV BW Kerpen, які у фінальному двобої переграли головне відкриття змагань ДЮСШ-2 Новоуральськ (Росія) з рахунком 1:0. Бронзу виграли данський FC Kobenhavn , який у напруженому двобої переграв румунський Apulum Alba Julia з рахунком 3:2
Статистика виступу кобеляцького «Лідера» на Copa Sant Vincenc-2010 (SUB15)
Загально: 4 гри, 1 перемога, 3 поразки, різниця м’ячів 7-12
Кращі бомбардири: О.Фещенко,С. Лашко – по 3
Загальна статистика турніру в віковій групі SUB15
1 .SV Blau-Wei? Kerpen, Німеччина
2.DJUSSH-2 Novouralsk, Росія
3.FC Kobenhavn, Данія
4.Apulum Alba Julia, Румунія
5.Koding Boldklub, Данія
6.SK Krimea, Україна
7.JFG Untere ILL, Німеччина
8.Lider, Україна
9.JSG Weilnau, Німеччина
10.ESG 99/06, Німеччина
Кращий нападник: Тайлан Сакмак (SV Blau-Wei? Kerpen, Німеччина)
Кращий воротар: Максим Накаряков (ДЮСШ-2 Новоуральськ, Росія)
Всіх учасників турніру нагородили медалями, дали кубок та пам’ятний сертифікат.
Загалом в інших вікових групах перемогу в основному також святкували німецькі команди (SUB11 — GW Muhlen 1, SUB18g — S. Vicenc de Montalt Saarlandischer FV, U17 — SV Eilendorf). Лише у вікових групах U13 та U19 перемогли команди з Данії (відповідно FC Kobenhavn та AB Tarnby).
Після турніру для кобеляцьких дітей настав час відпочинку. Тепер шлях команди прямував до столиці Каталонії – Барселони!
Оспіване у легендарній пісні, яку виконали Фредді Меркюри та Монсерат Кабальє, місто зустріло кобеляцьку делегацію прекрасною сонячною погодою. На перший погляд здавалося ,що в Барселоні ніколи не буває поганої погоди, а на протязі цілого року триває лише нескінченне літо.
В свій час відомий іспанський письменник Едуард Мендоса сказав:
«Хоча наприкінці ХІХ століття побутувала думка, що Барселона жила, «повернувшись спиною до моря», щоденна реальність відкидала подібні твердження. У Барселоні завжди панував дух портового міста... Колір будинків і площ Барселони був кольором, в який забарвлювало їх море,— сліпучо-білим у ясні дні і матово-сірим, коли налітав сильний вітер, що приносив негоду.».
Це твердження частково актуальне і в наш час. Хоча на відміну від ХІХ століття зараз Барселона ще й одне з найбільш технологічних міст Європи.
Барселона виділяється особливим неповторним шармом, своєю унікальною красою. У цей чудовий місто вклали частинку своєї душі багато людей, серед яких — Антоніо Гауді, Пабло Пікассо, Хуан Міро, Христофор Колумб. Барселона — це те місто, яке принесе задоволення кожної людини, адже в його архітектурі перемішалися різні стилі та епохи.
Вхід до Барселони з моря відкриває пам'ятник Христофору Колумбу, одному з найвидатніших дослідників. Пам'ятник зведено з білого мармуру і золота. Цей пам'ятник є подарунком Колумбу, який любив Іспанію і присвятив їй всі свої відкриття.
Кобеляцька делегація побувала в Барселонському океанарії (найбільший в Європі, що нараховує більше 3000 видів різних риб), бачили костел (Церква Святого Сімейства), який будується вже більше 120(!) років. В ньому поєднанні старі та нові архітектурні форми.
Архітектура – архітектурою, але особливою родзинкою Барселони (насамперед спортивної) є найбільший в Європі футбольний стадіон Estadi del FC Barcelona, або просто Камп Ноу.
Крім самого стадіону є ще й музей «Барси», який є одним з найбільш відвідуваних гостями каталонської столиці. За більш ніж 25-річну історію існування музею тут побувало більше 18 мільйонів чоловік.
Ідея створення музею, який би розповідав про історію клубу і в якому зберігалися б його трофеї, належить засновнику ФК Жоану Гампер. Але втілити його мрію стало можливим лише на початку 80-х років минулого століття.
Тур по стадіону починається з відвідин каплиці, в якій моляться гравці перед початком матчу.
Відвідавши роздягальні, можна вийти на стадіон по коридору, по якому виходять гравці, і постояти біля самої кромки трав'яного поля. Поле – це просто витвір мистецтва! Здається, що кожна травинка вибрана по рівню попередній та наче світиться зеленим світлом.
Можна було посидіти на трибуні для почесних гостей, в кабінах для спортивних коментаторів і в прес-центрі, де проходять післяматчеві прес-конференції та хоч на мить відчути себе частинкою «синьо-гранатової» команди.
Цікаво, що в самому музеї зібрані численні трофеї з футболу та … хокею і гандболу!
altІсторія Барси – у кожному з кубків, трофеїв чи просто речей футболістів, які кували історію «синьо-гранатових».
Один з найпочесніших експонатів музею — Кубок Чемпіонів, який "Барселона" отримала на "Уемблі" в 1992 році, обігравши італійський клуб "Сампдорія" 1:0 (тоді на легендарному футбольному стадіоні перемогу на 111 хвилині іспанцям приніс точний удар Рональда Кумана). А скільки ж тут Кубків Ліги Чемпіонів…хоч би один додому дали:)
Якщо фотографування з різними трофеями та історичною атрибутикою вам покажеться замало, то ви можете «зробити кадр» разом з …Анрі та Мессі. На жаль лише восковими…
На цьому «Барселонське футбольне свято» закінчилося. Треба було їхати додому.
На шляху додому була ще зупинка в Падові – старовинному італійському місті, яке відоме другою за величиною (після нашого Харкова) центральною площею. Кобеляччани побували також у монастирі святого Антонія, якого вважають покровителем всіх святих.
Вночі проїхали Францію (зупинялися у Ніцці та Королівстві Монако). А далі були швидкісні європейські автошляхи та рідний дім.
Ця подорож назавжди викарбувалася в пам’яті юних футболістів та тренерів, які не пожаліли свого часу та коштів, а проїхавши пів-Європи довели, що наші спортсмени не гірші за інших. Футбольна Європа не прощається. Вона лише говорить «До нових зустрічей»!
Віктор Білорибець (головний тренер «Лідера»):
— Наші діти повинні завжди рухатися вперед до нових звершень. Я задоволений своєю командою, їхньою участю в Copa Sant Vincenc. Завжди є користь від таких поїздок. Хотілося по частіше їздити на такі турніри, набиратися опиту міжнародних матчів. Коли поверталися назад, в планах вже була поїздка в Данію чи Італію наступного року. Подивимося, як воно буде.
Руслан Радченко (центральний захисник):
— Які твої враження від подорожі?
— Просто чудові. Особливо сподобалися музей «Барселони» та стадіон «Камп Ноу». В Барселоні не так багато провели часу як хотілося, але все одно було супер!
— Як ви оцінюєте виступ "Лідера" на турнірі?
— Рівень команд був вищий за наший, проте я вважаю що ми непогано виступили. Ми їхали на турнір експериментальним складом. Могли виступити краще, але на жаль не судилося.
P.S. Повний фотоогляд подорожі ви можете переглянути тут
