Людмила Петрівна працює в дитячому садку 25 років. За цей час вона здобула неабиякий досвід у вихованні малят та знає всі злободенні проблеми, що турбують працівників дитсадка. Тому, напевно, саме їй доручили важливу місію — представляти Кобеляцький район на з’їзді.
Напередодні з цього питання у дитсадку проводилися збори, на яких одноcтайно проголосували за кандидатуру Людмили Койнаш.
На з’їзд було запрошено по одному представнику з кожного району України. Для педагогів дошкільних закладів це була важлива подія, оскільки раніше нічого подібного для них не проводили.
Отже, п’ятого листопада о 4 годині ранку Людмила Петрівна у складі делегації представників дошкільних закладів усіх районів Полтавщини автобусом вирушила до Києва.
З’їзд відбувся у приміщенні Культурно-мистецького центру авіаційного університету.Серед членів президії був і міністр освіти.
— Коли Дмитро Табачник почав виступати, вмить завоював прихильність аудиторії, — пригадує Людмила Петрівна. — Він розумна людина. Спілкувався з нами так, ніби ми його знаємо не перший рік. Говорив, що дошкільною освітою зайнявся всерйоз. І пообіцяв допомагати не лише на словах, а й на ділі.
Міністр сказав річ, яка приємно вразила присутніх.
— Типові штатні нормативи для дошкільних закладів освіти затверджені урядом, — повідомив Табачник і продемонстрував учасникам з’їзду наказ МОН від 4 листопада 2010 року № 1055 «Про затвердження нових типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів».
— Ці нормативи зобов’язують мати у садочках певну кількість штатних працівників, — пояснює Людмила Петрівна. — Наприклад, задля економії у нашому садочку поварів менше, ніж потрібно. За нормативами у садку обов’язково повинні бути дві пралі, психолог, учитель англійської мови, фізрук, логопед та інші. Відтепер, гадаю, на це буде виділятися потрібна кількість коштів.
Потім Табачник вислухав представника з кожної області, щоб дізнатися про реальні наболілі проблеми в дитсадках та почути поради, як ці негаразди ліквідувати.
Після закінчення з’їзду працівники дошкільної освіти вирушили назад до своїх областей.
— Ми їхали хоч і втомлені, але з гарним настроєм, — говорить Людмила Койнаш. — Ми почали в автобусі між собою спілкуватися, ділитися досвідом. Колега з Карлівки розповідала, що їх дитсадок для п’ятирічок знаходиться при школі. Його фінансують з держбюджету, а не з міського бюджету, як у нас. Колега говорила, що там дуже добре, тільки дітей багато.
Людмила Петрівна приїхала додому близько одинадцятої години вечора, однак вважає, що витратила час недарма.
