Без сім’ї, без роботи… Без проблем!
Кілька років тому «Кременчуцька Панорама» розповіла історію бомжа Івана Сироти, який втратив родину, роботу, документи. Ми розповіли про те, що чоловік не один десяток років живе у покинутому напівзруйнованому будинку в с. Погреби, без жодних благ цивілізації. Іван Сирота перебивався випадковими заробітками, але селяни ставилися до нього більш-менш доброзичливо, бо хоч і любить перехилити чарчину, проте ніколи не краде.
Тоді на публікацію відгукнулося багато кременчужан: пропонували допомогу, одна жіночка навіть запрошувала у прийми бідного, проте чесного безхатченка. Та в житті Івана Сироти нічого так і не змінилось: як і раніше, він живе у хаті без вікон та дверей.
— Люди стають бомжами з різних причин: одні самі обирають такий спосіб життя, інших обирає доля… Ті, хто хоче вирватися, докладають якихось зусиль і найчастіше повертаються до нормального життя. Але немало людей свідомо стають бомжами, велика група ризику – це алкоголіки, – розповідає психолог Вікторія Харченко, яка понад 10 років працює з алкозалежними. – Я була свідком багатьох життєвих драм своїх клієнтів. Пам’ятаю одну жінку, яку ми безкоштовно відвезли у реабілітаційний центр, вона була там рік, а потім знову пішла бомжувати. Чому? Ця жінка пояснила, що їй не вистачає свободи.
Взагалі деякі психологи стверджують, що бомжі – вічне явище, і жодна, навіть найрозвиненіша країна ніколи їх не позбудеться. «Є бомжі-алкоголіки, а є – просто волелюбні романтики, які зневажають суспільними правилами і хочуть жити за своїми законами, не брати на себе ніякої відповідальності», – розповідає психолог Роман С.
Завідувач відділення обліку бездомних Автозаводського терцентру Василь Ткаченко говорить, що він зі співробітниками періодично обходить місця дислокації безхатченків: підвали, смітники, та розповідає, куди можна звернутися за допомогою:
— Пропонуємо відновити документи, роботу знайти. Ті, хто прийшов до терцентру один раз, періодично повертаються за одягом чи документами, а от на роботу йти не хочуть.
Взагалі, за статистикою, якщо людина понад півроку прожила на вулиці, то повернути її до нормального життя важко, це вже проблема не лише зовнішня, матеріальна, а й внутрішня, психологічна.
Безхатченки – санітари міста
Якби бомжів не було у природі – їх треба було б вигадати. Цей жарт з’явився не на порожньому місці. Є думка, що від бомжів чимало користі: вони сортують сміття, збирають макулатуру, пластик і пляшки, нерідко підбирають покинутих тварин. Якщо у бомжа немає одягу, він не буде його красти, а знайде на смітнику. Зазвичай бомжі неагресивні, стороняться соціуму і не розраховують на чиюсь допомогу.
До певної міри бомжів можна було б назвати санітарами міст, якби не загроза підхопити якусь заразу від цих санітарів.
— Воші – головна біда бомжів. Раніше вони могли прийти на дезстанцію і помитись, але вже 2 роки, як дезпропускник в аварійному стані, – розповідає головний лікар дезстанції Неля Залізняк.
У Києві, Чернігові, Одесі безхатченки можуть помитись, а в Івано-Франківську навіть переночувати у притулку в морозні зимові ночі. У Кременчуці на проблему закрили очі, хоча бомжів вистачає й у нас.
— Коли працював санпропускник, щотижня приходило до 30-ти осіб. У них добре працює «сарафанне» радіо – і місцеві безхатченки, і чужі знали, де можна помитися. Бомжі здавали речі на санобробку та приймали душ. Зараз дезстанція лише видає медикаменти від педикульозу малозабезпеченим, а безхатченкам нічим допомогти не можемо, – коментує Неля Залізняк і розповідає, що вже давно повідомили в Міністерство охорони здоров’я, оформили документи і чекають фінансування, але марно.
Безхатченко врятував життя
Безхатченко Іван Сирота не розлучається зі своїм чотирилапим другом. Собака з романтичним прізвиськом Луна завдячує господареві життям. Малим щеням собаку завезли у село та викинули. Іван знайшов нещасне маля минулої зими, у морозну місячну ніч, забрав у свою халупу і назвав Луною.
Собака дуже відданий своєму господареві – скрізь його супроводжує. Хоч самому харчів ледве вистачає, але Іван Іванович ділиться ними з собакою. На відміну від господаря, Луна вгодована, шерсть аж вилискує, багатьом хазяйським собакам на заздрість. «Буханку хліба ділю навпіл з Луною», – усміхається до своєї улюблениці Іван Сирота.
Взимку безхатченки найбільше потерпають від холоду.
— Ще не було сильних морозів, а вже маємо три жертви холоду. Це безпритульні, які постраждали від переохолодження і були направлені до лікарень міста, – розповідають у відділенні обліку бездомних терцентру Автозаводського району. Тут працює пункт обігріву безхатченків – це невелика кімната у терцентрі з окремим входом і, головне, з двома великими батареями.
Хочеш переночувати – заплати за ліжко
— У Кременчуці треба створювати будинок нічного перебування для безхатченків. Наприклад, у Києві відкрили соціальний готель, де бомжі можуть поїсти, випрати одяг, переночувати та навіть отримати медичну допомогу. Все це – не безкоштовно. «А де вони беруть гроші?», – запитаєте ви. Засновники готелю вважають, що бомжам під силу відшукати невелику суму на нічліг, адже щодня вони знаходять гроші на випивку. Безкоштовна допомога не цінується. Людина повинна сама собі допомогти – і це правильно, – зазначає завідувач відділення обліку бездомних Автозаводського терцентру Василь Ткаченко.
Дезпропускник потрібен не лише бомжам
Голова постійної депутатської комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства, депутат міської ради від партії «Рідне місто» Галина Гладенька вважає, що міська влада не повинна залишатись осторонь цієї проблеми:
— Станція дезінфекції – це елемент інфраструктури безпеки міста, її призначення – проводити дезінфекцію людей та одягу під час спалахів інфекційних хвороб. Без повної працездатності санпропускника Кременчук не може бути готовий до таких надзвичайних ситуацій. Тому міська влада має вимагати фінансування капітального ремонту санпропускника, на це потрібно 400 тис. грн за цінами минулого року.
Безплатний «секонд-хенд»
Напередодні Нового року позбавтеся старих речей. Віддайте старий одяг у… банк для малозабезпечених. У територіальних центрах Автозаводського та Крюківського районів працюють приймальні пункти. Принести одяг можуть всі бажаючі. Головна вимога: нехай і ношений, але чистий.
Благородна ідея допомогти малозабезпеченим народилась з егоїстичних міркувань. Більшість з нас перед Новим роком робить генеральне прибирання у квартирі. У багатьох господинь нарешті доходять руки, аби навести лад в усіх шухлядах. Традиційно це виглядає так: ви дістаєте з шафи кофтину, яку не носите вже роки 3, про себе вирішуєте викинути її нарешті, але в останню хвилину руки не піднімається віднести ще нормальну річ на смітник.
Співробітниці «Панорами» теж зіткнулися з такою проблемою, а вирішити її допоміг наш читач Олександр. На початку грудня він зателефонував до редакції і запитав, чи не порадимо ми, кому можна подарувати уживаний одяг. Так народилась ідея передати речі в терцентр. Усього кілька днів знадобилося, щоб зібрати цілком пристойний асортимент для благодійного «секонд-хенду».
