«Куди це ви, мамо, так часто ходили, що голову снігом отак забілили», – виводили учасниці ансамблю. Вони щорічно вітають людей, які досягли почесного віку. А вік у Марії Пучко більш, ніж почесний. Вона є найстарішим на сьогодні жителем Кунівської сільської ради.
Біографія Марії Кирилівни схожа на біографії мільйонів українців, які прожили в своїй країні багато десятиліть. Десять дітей в сім’ї, втеча на Донбас від голоду, війна, окупація і тяжка праця в колгоспі. Та не дивлячись на прожите тяжке і складне життя, Марія Кирилівна й до цього часу любить співати і жартувати. «Вивів мене босою на мороз», – співала юна Марія, полючи безкінечні плантації цукрових буряків. «У Києві на риночку пив чумак горілочку», – підспівувала батькові, будучи ще зовсім маленькою дівчинкою.
«Та у нас бабуся ще брава, вона без окулярів читає», – хвалиться донька Антоніна. І зітхнувши додає: «Ото минулорічна операція її підкосила, а так вона й город полола, і по хазяйству вправлялась».
В день ювілею в гостину до Марії Кирилівни завітали її численні родичі. Троє дітей, шестеро внуків – всі всілися за сімейним столом, випили по чарці, заспівали пісню. «Ну, до Марії тепер нехай через десять років на сторіччя всі приїжджають», – жартує 86-річна сестра ювілярки, Ольга Кирилівна. – А до мене милості прошу через чотири рочки. Я ще й танцювати буду». А на підтвердження своїх слів пускається в танок.
До пізнього вечора лунали співи із садиби Пучко. Сусіди підходили, слухали,
поздоровляли ювілярку. І говорили: «Молодці, отак дружно й треба жити».
