Традиційно участь у грі брали вісім учасників: четверо хлопців та четверо дівчат. Кожен із них коротко розповідав про себе, а потім демонстрував свій коник. Так, двоє дівчат — Олександра та Юлія — співали пісні, Альона виконала ритмічний танець, а Світлана читала вірші та демонструвала хлопцям свої вишивки. Варто зауважити, що хлопці поводили себе досить дивно. Якщо двоє з них із цікавістю спостерігали за потенціальними обраницями, то двійко інших сумовито позирали кудись у глибину залу. Чи то дівчата юнакам не сподобались, чи то на гру їх привели силоміць — невідомо. Незабаром надійшла черга саме хлопцям демонструвати свої таланти. Сергій за допомогою проектору демонстрував дівчатам та глядачам свої малюнки, Владислав показував техніку гри у волейбол, Богдан хвацько витанцьовував «Козачок», а Євген засипав представниць чарівної статі вишуканими компліментами.
Після презентації учасники мали можливість ближче познайомитись один із одним, відповідаючи на питання ведучої та одне одного. Дівчата, відповідаючи, посміхались, хлопці ж, навпаки, намагалися видаватися максимально серйозними. Із коротких запитань-відповідей навряд чи можна було скласти бодай приблизне уявлення про людину, що сидить навпроти. Але за деякий час і хлопцям, і дівчатам довелося робити вибір. Кожен мав написати на сердечку ім’я того (тієї), хто найбільше сподобався за годину гри. Найбільш цікаво під час моменту вибору поводилася Альона. Симпатична та неймовірна жвава дівчина надзвичайно довго не могла визначитись — чиє ж ім’я вписувати на сердечкові. Зрештою, вона іще раз подивилася на кожного з хлопців і швиденько написала ім’я обранця. Інші учасники були більш моторними і свої сердечка здали майже одразу. Результати вибору були досить-таки прогнозованими. Троє з чотирьох хлопців обрали ефектну та експресивну Альону і лише Богдан обрав Сашу. Дівчата були не такими одностайними. Саша обрала Сергія, Світлана — Богдана, Юля — Влада. І, нарешті, Альона таки обрала Євгена, який, як і двоє інших хлопців, обрав її. Саме Женя і Альона утворили ідеальну пару гри. Вони змогли краще познайомитися, доки добровольці із числа глядачів грали у веселі та смішні ігри. Малювали котів із зав’язаними очима, танцювали танці закоханих мавп та розпізнавали навпомацки різні овочі.
Жені та Альоні за короткий час вдалося досить багато дізнатися одне про одного, адже вони правильно відповіли на десять з дванадцяти питань ведучої. І за кожну правильну відповідь ідеальна пара отримувала маленький пам’ятний подарунок. Після закінчення гри зал проводжав Альону Підопригору із Малого Кобелячка та Євгена Лісняка із Драбинівки щирими та бурхливими оплесками. Найбільш запальні глядачі хором зажадали від ідеальної пари поцілунку. Євген замислився і таки поцілував Альону — у щічку. На цьому пара і розійшлася — кожен до своїх однокласників та друзів. Все ж таки це була всього лише гра.
