Так у четвер, 17-го лютого, відбулася чергова сесія сільської ради, на якій вкотре стояло питання про дозвіл на реконструкцію олійниці та розміщення на її території міні-цехів з виготовлення олії, круп, борошна та розміщення виробництва з переробки відстою рослинної олії на технічні жири. На сесію був запрошений представник власника Віктор Кузьменко — головний проектант, який займається розробкою проекту реконструкції. Він мав надати депутатам нові документи, які б підтверджували цілковиту безпечність майбутнього виробництва. Це повинно було додатково переконати депутатів у можливості розміщення переробки олійних відходів у центрі села на цілком законних підставах. Зараз же підприємство, яке не має відповідних дозволів, не працює — у цьому неодноразово запевняли і головний проектант, і власник олійниці. Аби переконати журналіста у «правдивості» цих слів, один із депутатів сільської ради запропонував йому побувати на олійниці напередодні сесії — у середу, 16-го лютого. На територію підприємства ми не заходили — воно ж офіційно не працює, ворота зачинені і ніякої переробки на ньому вестися навіть теоретично не може. Але недовірливому депутату зачинених воріт було мало. Тому він запропонував таки зазирнути на територію підприємства… через щілину у бетонній загорожі. Дивно. Посеред подвір’я стояла фура із цистерною, навколо якої крутилися кілька чоловіків — очевидно, працівники «непрацюючого» підприємства. Один із них тримав у руках паяльну лампу, якою методично з різних боків нагрівав цистерну.
— Це вони відходи на переробку привезли, а вони замерзли — от він їх і нагріває, щоб можна було перекачати, — спокійно пояснив депутат, — Ми вже їхню технологію напам’ять знаємо.
Слід зазначити, що депутат цілком міг і помилятися. Адже власник олійниці у особистій розмові запевняв журналіста у тому, що ніякого зливання відходів, а тим більше — переробки, на підприємстві зараз бути не може. За його словами, фури приїздять на територію просто на парковку. А якщо із цистерн щось і зливають, то це, скоріш за все, проста вода. Отже, і фура, яку ми з депутатом спостерігали на території підприємства, могла просто приїхати туди на парковку. І привезти у цистерні трохи води, яка, зрозуміло, замерзла на морозі. Це ж припущення відчасти підтвердив і депутат.
— Ви зараз цю фуру сфотографуєте, а вам потім скажуть, що у ній була вода, — сумно посміхнувся депутат. — А фура, скажуть, що була на парковці. Але хто давав на цю парковку дозвіл? Якщо тут проводиться реконструкція і підприємство офіційно не працює?
Що ж це за незвичайна вода така, яку, напевно що здалеку везуть величезними фурами на руденківське підприємство? Можливо, мінеральна? Або освячена, просто з Йордану. Та не будемо гадати — краще завітаємо на сесію сільської ради та послухаємо думки двох різних сторін.
Віктор Кузьменко одразу після початку сесії роздав депутатам для ознайомлення карти розсіювання, з яких випливало, що, за умови встановлення всього необхідного технологічного обладнання, забруднення від підприємства не буде перевищувати гранично допустимих норм. Також Віктор Петрович продемонстрував депутатам науковий звіт «Інституту гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва Академії медичних наук України» (м. Київ). У висновку цього звіту головному санітарному лікарю області рекомендувалося погодити робочий проект з розміщення в селі виробництва по переробці відстою рослинної олії (фузу). Цей документ мав стати головною козирною картою проектанта у справі переконання депутатів. Але не став. Тому що голова Руденківської сільської ради Сергій Головко та депутат Олександр Зайцев вказали колегам на важливі порушення, які допустив проектант, подаючи робочий проект на експертизу до інституту імені О. М. Марзєєва.
— Знаючи, що ми не погодимось на розміщення цього виробництва, вони подали до інституту підставлене рішення сесії сільської ради — від 10.06.2004 року, — пояснив Сергій Головко, — Таке рішення дійсно приймалось сім років тому, але у ньому тодішні депутати давали дозвіл лише на будівництво та реконструкцію складських приміщень. А ми приймали рішення по цьому питанню 08.07.2010 року і відмовили у дозволі на реконструкцію та технічне переоснащення.
Другою важливою невідповідністю, яку виявили у науковому звіті, було твердження, що у радіусі 3 км від підприємства відсутні об’єкти природно-заповідного фонду. Тоді як усього за 900 метрів від колишньої олійниці починається Ревазівський біологічний заказник.
— А ще у «Полтававодоканалі» ми отримали результати аналізів відходів, які це підприємство раніше без будь-яких дозволів зливало на поля фільтрації. До речі, замовляв ці аналізи сам власник, який планував і далі возити туди відходи — вже на законних умовах, — розповів депутат Зайцев, — Так от, за результатами цих аналізів вміст у відходах деяких шкідливих хімічних сполук перевищує гранично допустимі концентрації у 300 разів! І ми дозволимо таку переробку у самому центрі села? Це виробництво отруює населення, через нього хворіють діти, я збираюся звернутись до суду і це довести!
Не дивлячись на усе вище наведене, Віктор Кузьменко стояв на своєму і не полишав наміру таки переконати депутатів.
— Цей фуз, який є продуктом переробки, можна згодовувати скотині, — переконував Віктор Петрович. — Піддослідні пацюки, яких спеціально підгодовували такими відходами, лишилися цілком здоровими і нормально почувалися.
Як з’ясувалося, доводи проектанта депутатам не видалися переконливими. І усі 14 депутатів, присутніх на сесії (якщо рахувати і сільського голову) проголосували за відмову у дозволі на реконструкцію та переоснащення існуючої олійниці. Сільський голова запевнив, що рішення з цього питання є остаточним і більше до його розгляду повертатися не будуть. Разом із цим, непокоячись, що їх рішення спробують обійти, депутати надіслали листи у той-таки інститут імені О. М. Марзєєва, головному санітарному лікарю України та головному санітарному лікарю області. У листах вони прохали не допустити розміщення у селі підприємства з переробки відходів усупереч рішенню представників сільської громади.
Якщо ж думку руденківських депутатів укотре проігнорують і контролюючі органи не відреагують на звернення, то представники громади готові до радикальних дій.
— Якщо ми не дочекаємось реакції із жодної інстанції, то одного дня просто заблокуємо на території підприємства чергову фуру, — пообіцяв депутат Олександр Зайцев, — Паралельно із цим ми перекриємо рух автодорогою Полтава — Дніпропетровськ, яка проходить нашим селом. Тоді, напевно, приїдуть і з Полтави, і з Києва, і точно перевірять це підприємство!
Отже, депутати готові відстоювати своє рішення до останнього. Але так само до останнього налаштована боротися за право узаконити виробництво і власник підприємства — Тетяна Маріїч. Вона вважає, що депутатів хтось зумисне налаштовує і рішення про відмову у реконструкції комусь вигідне. Разом із цим, Тетяна Павлівна впевнена, що виробництво з переробки фузу є цілком безпечним і не може приносити шкоду здоров’ю жителів Руденківки.
— Звичайна олійниця, яка була раніше у селі, в чотири рази шкідливіша, ніж це виробництво, — запевнила у розмові із журналістом власниця, — Там була лузга, були вищі температури при обробці. А при переробці фузу і температура нижча, і ніякої лузги немає.
Головний проектант Віктор Кузьменко, у свою чергу, переконаний, що депутати вчинили неправильно, проголосувавши проти дозволу на реконструкцію.
— Депутати попереднього скликання приймали рішення про створення комісії, яка мала б вивчити не лише шкідливість нашого виробництва, але й інших підприємств, розміщених у Руденківці, — нагадав Віктор Петрович. — Ми пропонували їм запросити незалежних експертів, які б дали свою оцінку шкідливості виробництва. І зараз, коли ми вже отримали висновок інституту імені Марзєєва, ми були готові до експертної перевірки. Але експертів так і не запросили, а нам не дали шансу довести безпечність та нешкідливість виробництва!
Тепер і власниця, і головний проектант серйозно налаштовані добиватися повторного створення комісії, яка б таки запросила незалежних експертів і перевірила підприємство.
— Власник підприємства навіть готовий оплатити послуги експертів — у розумних межах, звичайно, — запевнив Віктор Кузьменко.
Також він нагадав, що власник олійниці дотримується своїх зобов’язань перед сільською радою і справно платить орендну плату за землю, яку йому встановили у максимальному розмірі — 12 відсотків від оціночної вартості.
— Ми готові платити таку орендну плату і ніколи проти цього не заперечували, — підтвердила Тетяна Павлівна. — А у питанні отримання дозволу на виробництво ми будемо стояти до кінця. Просто тому, що знаємо: ми праві.
Фото 1- Віктор Кузьменко демонструє документи.
Фото 2 - Депутатів аргументи проектанта не переконують.
Фото 3 - Розігрів фури. Із водою?
