Такого масового відзначення жителі нашого міста не пам’ятають уже давно. Колони демонстрантів розтягнулися на кількасот метрів. Пліч-о-пліч крокували ветерани Великої Вітчизняної, школярі, учителі, лікарі та інші представники громадськості.
В атмосфері панував дух єдності та піднесення. Це одне із небагатьох свят, яке здатне поєднати та повести всіх за собою, незалежно від професії. Це ж саме спостерігалося і в нашому місті. Справді, День Перемоги — свято зі сльозами на очах.
Мітинг розпочався формуванням колон біля районної державної адміністрації, які попрямували до Вічного вогню, де привітали ветеранів та хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. Олександр Ісип побажав «мирного неба над головою, щоб нашим дітям ніколи не довелося брати в руки зброю». Далі колони рушили до Братської могили, що розташована на міському цвинтарі. Там поіменно згадали тих наших земляків, кого немає сьогодні серед нас, хто боронив нашу землю від німецько-фашистських загарбників, але не дожив до цього святкового ювілейного дня. На жаль, книга Вічної Слави з кожним роком стає все довшою і довшою, а ветеранів стає все менше і менше… Пам’ять тих, кого вже немає з нами, вшанували траурним салютом. Усі присутні поклали квіти та гірлянди до Братської могили. Після цього всіх ветеранів війни запросили до польової кухні скуштувати смачної солдатської каші з фронтовими 100 грамами. За декілька хвилин розпочалася поминальна панахида за померлими земляками.
Фотки
з параду
з параду
