Юра Пурас служити хотів. Його мали призвати до армії ще восени минулого року. Але медики вирішили ретельніше обстежити його стан здоров’я. І навесні 2011-го винесли свій вердикт — служити може. До цього хлопець спокійно працював паламарем у Михайлівській церкві рідного села. Після служби мріяв пов’язати своє життя саме із церквою. Але його мріям не судилося втілитися у життя. На початку липня батьки солдата Марія і Василь Пураси отримали страшну звістку — їх син знаходиться у реанімаційному відділенні Переяславської лікарні, що під Києвом. Медики оцінюють його стан як стабільно тяжкий. Родичі миттєво виїхали до військової частини. За цей час Юру перевели до Київського військового госпіталю, де він і помер, не прийшовши до свідомості після складної операції на голові.
Того злощасного вечора, 8 липня Юрій Пурас разом із таким же, як він, солдатом строкової служби Богданом Дерев’янком заступив у звичайний наряд. Вони мали охороняти територію своєї військової частини А-0473. Тут вони проходили навчання, щоб отримати звання сержантів.
Близько 19.30, коли солдати йшли за встановленим маршрутом, по узбіччю дороги, з-за повороту на них вилетів автомобіль «Опель-Омега». Водій, вирішивши зрізати поворот, виїхав на зустрічну смугу. Першим «Опель» збив Богдана Дерев’янка. Хлопцю ще відносно пощастило, адже автівка зачепила його лише дзеркалом. А ось Юру Пураса «Опель» буквально зніс із дороги. Хлопець отримав десятки тяжких травм і переломів. Водій іншого автомобіля, який проїжджав поряд, одразу відвіз солдатів до медчастини. А далі їх повезли у Переяславську лікарню і у госпіталь. Та життя Юри Пураса врятувати не вдалося.
Правоохоронці, які прибули на місце події, затримали винуватця аварії. Ним виявився колишній військовослужбовець цієї ж частини, громадянин П. За словами свідків, у той момент він мчав на своєму «Опелі» зі швидкістю набагато вищою, аніж 100 кілометрів за годину. А медики виявили у його крові 2,3 проміле алкоголю.
Як на території частини з’явилась цивільна машина, за кермом якої знаходився п’яний водій? Це питання батьки загиблого солдата задали командирам. Відповідь була типовою для нашого часу: поряд, на березі Дніпра, є пляж, на якому люблять відпочивати різні депутати та інша публіка. Військові постійно борються за те, щоб категорично заборонити рух цивільного транспорту. Але безрезультатно.
Юру Пураса хоронили всім селом. На похорон прийшли близько трьохсот чоловік. Із Кобеляк приїхали голова РДА Анатолій Таранушич, голова райради Юрій Тагадюк, військовий комісар Сергій Кіптілий. На допомогу Пурасам прийшли як сусіди та однокласники Юри, так і сільський голова Микола Скрильник, керівник місцевого агропідприємства Іван Байбара. З Києва приїхали солдати для участі у почесному караулі, гримів салют, грав духовий оркестр. Солдата поховали з усіма почестями. Але матері від цього не легше. Сина їй вже ніхто не поверне.
Востаннє солдат строкової служби, призваний із Кобеляцького району, гинув у армії 15 років тому.
