Весілля за гратами

Кохання ще ніхто не відміняв - навіть за тюремними ґратами. 2 серпня поточного року в Кременчуцькій виховній колонії народилася нова сім’я… Катерина з Денисом дружили ще зі школи, згодом покохали один одного. Час підійшов до весілля, але потрапивши у халепу через власну необачність, юнак опинився за ґратами на цілих п’ять років. Всупереч пророкуванням, Катерина не відвернулася від коханого, а всілякими способами намагалася допомогти і підтримати. Тому й тіні сумніву не було щодо одруження, хоча і батьки, і знайомі відмовляли від такого кроку. На запитання, як вона наважилася на таке, дівчина відповіла просто: «Я його люблю, тому підготувала платя та гарний настрій». У них не було весільного кортежу, їм не грали веселі музики, не звучав марш Мендельсона, і тамада не виголошував тостів. А наречена у скромній сукні без фати стояла поряд з коханим. З гостей рідні та близькі молодят, працівники колонії. Та все одно весілля було справжнім - у кімнаті для довготривалих побачень на території установи. Цілих три доби разом, щоб знову розійтись до наступного побачення. Та, прощаючись, вони щиро вірили, що дочекаються того дня, коли вже ніколи не розлучаться.
До речі, ініціатором весілля стала саме Катерина. Сам механізм підготовки і реєстрації шлюбу майже не відрізнявся від того, які проводять на волі. Наречена звернулася у відділ реєстрацій актів громадянського стану, заповнила свою частину спільної заяви, а потім принесла її у групу по контролю за виконанням судових рішень колонії. Далі оформив спільну заяву і наречений Денис. Через місяць шлюб зареєстрували представники Кременчуцького відділу реєстрації актів цивільного стану.

Логін:
Пароль:
запам'ятати