До церкви під’їхало небагато машин, серед них і автомобіль молодят. Діма і Альона ще зовсім молоді, їм по 19 та 20 років. Самі родом із Решетилівського і Новосанжарського районів. На наше запитання чому ж вони все-таки вирішили повінчатися саме у Кобеляках у церкві Юрія Переможця, вони відповіли: «Нас запросили і сказали, що ми будемо перші. Нас це зацікавило і порадувало. Відразу ж після РАГСу приїхали вінчатись». Далі молоді разом із гостями попрямували до церкви.
Сценарій вінчання з часом природно міняється, але суть його завжди залишається одна — радість за молодих, побажання їм довгого спільного життя і, звичайно, взаємної любові. Сам обряд тривав близько сорока хвилин. Наречені, тримаючи в руках запалені свічки — символ духовного світла і таїнства — урочисто проходять у центр храму. Після благословення священика обмінюються обручками. Тільки у цьому місці Альона і Дмитро трішки посміхнулися. Запитання батюшки Дмитра «Чи з доброї волі одружуєшся? Чи ніхто не змушував тебеодружуватися з нею?» злегка розвеселило молодят. Наречений з впевненістю сказав, що з доброї волі одружується і надів обручку на руку нареченої в знак любові й готовності жертвувати всім заради дружини і допомагати їй все життя. А наречена в свою чергу наділа обручку на руку майбутньому чоловікові на знак своєї любові, відданості і готовності приймати від нього допомогу протягом усього життя. Далі молодята стали на весільний рушник і церемонія продовжилась. На завершення молодим заспівали «Многая літа». А фіналом обряду став поцілунок наречених, який символізував чистоту і вічність їхньої любові.
Що ж, побажаємо молодятам щастя!
