Поєдинок відбувався у суботу, 1-го жовтня, на реконструйованому центральному стадіоні міста Карлівка. За інформацією, яку озвучив диктор, власник компанії «Докучаївські чорноземи» вклав у реконструкцію близько 2 мільйонів власних коштів. І стадіон набув якщо не європейського, то, принаймні, сучасного та представницького вигляду. Криті трибуни із пластиковими сидіннями і навіть невеликою VIP-ложею, п’ять секторів, які можуть вмістити кілька тисяч уболівальників, сучасне електронне табло. Звичайно, грати на такому стадіоні — одне задоволення.
Початку матчу передує офіційна церемонія відкриття, до якої залучають перших осіб області. Стадіон заповнений вщерть, адже Карлівка у цей день не просто відкриває стадіон, а ще й святкує 280-річчя міста. Тому футбол поєднують із концертною програмою та лотереєю для глядачів. Після закінчення футбольного поєдинку найбільш везучі виграли цінні призи, серед яких були футбольні м’ячі з автографами футболістів полтавської «Ворскли», спортивні велосипеди та навіть один новенький скутер.
Новосанжарським футболістам, звичайно, було не до лотереї. Вони готувались до гри із лідером нашої групи, який за цей чемпіонат іще не втратив жодного очка. Потужну гру «Карлівки» пояснити дуже просто. З цього сезону вона є фарм-клубом команди ФК «Полтава». А це значить, що за карлівчан мають право виступати три професійні футболісти з цього клубу. Виступали вони й у грі зі «Стандартом». При цьому, судячи з гри та протоколу матчу, футболістів з Полтави було явно не три. Знавці футболу взагалі запевнили, що у складі «Карлівки» вийшов усього один місцевий футболіст. Інші були професіоналами, які врешті-решт і зробили всю гру.
У складі «Стандарту» на поле вийшли непрофесіонали. Прості хлопці з Руденківки, Драбинівки, Попового та Великого Кобелячка. Крім цього, слід зауважити, що більшість гравців нинішньої обласної команди лише перший рік виступають на такому рівні. Цього разу кольори «Стандарту» вийшли захищати: Євген Довгаль — Сергій Сонник, Олександр Шовкопляс, Сергій Волоський, Олександр Нечитайло — Сергій Роман, Станіслав Мокрий, Геннадій Супрун, Віталій Баранович, Артур Шовкопляс — Олег Міщенко. У другому таймі на заміну вийшов Віталій Петін.
Довго розповідати про сам поєдинок немає сенсу. Хіба що згадати, що рахунок 0:0 протримався лише до 25 хвилини першого тайму. А далі понеслося. Євген Довгаль відбив черговий удар суперників, але завадити добиванню ніхто із наших захисників не встиг — 1:0. До кінця тайму господарі забили ще два м’ячі. А після перерви додали іще п’ять. При цьому не можна сказати, що «Стандарт» грав погано. Ні, наші хлопці викладались на повну, боролись у кожному епізоді, але все одно пропустили багато. «Проти лому немає прийому», — констатував хтось із новосанжарської делегації. Дійсно, змагатись на обласному рівні із професійними футболістами практично неможливо. Тому впадати у відчай навіть після такої крупної поразки «Стандарту» напевно не слід. «Карлівка» виграє другу лігу і піде на підвищення — у першу (це вже факт). А наша команда і у наступному сезоні продовжить награвати основний склад і сподіватися, що нарешті з’явиться змістовна гра і прийде результат. Можливий, звичайно, і інший — більш оптимістичний — варіант. У тому випадку, якщо у команди з’явиться серйозний спонсор, «Стандарт» також зможе залучати до гри двох-трьох оплачуваних і висококваліфікованих футболістів. Тоді і про кращі результати можна буде поговорити. Спонсором таким може виступити засновник «Чистої криниці» Юрій Лебедин. Але поки що він лише розмірковує над такою пропозицією.
У новому сезоні у «Стандарту» може з’явитися не лише спонсор, але й новий тренер. Принаймні, у необхідності залучення до керівництва командою професійного тренера були впевнені голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс та голова районної ради Володимир Левицький. Обидва вони були присутні на грі і результатом лишились, м’яко кажучи, не задоволені. Можливо, результати у двох останніх матчах цього сезону змінять думку посадовців. Нашим хлопцям лишилось зіграти з «Чайкою» із Дейкалівки та «Маяком» із Котельви. Команди сильні, тому сподіватися на значний очковий багаж у матчах із ними, напевно, не слід. Але навіть якщо ми програємо дві останні гри, не слід поспішати змінювати керівництво команди. Варто лише запитати старожилів новосанжарського футболу і вони скажуть: за один-два сезони команди не будуються. І результат також не приходить. Тому слід набратися терпіння і просто повірити у тих хлопців, які сьогодні виходять на поле. Адже, програючи сьогодні, вони можуть виграти завтра.
