Життя часом таке буденне і сумне. І хочеться, щоб на зміну прийшло щось світле і позитивне. А не чергові новини про вбивства, крадіжки, чи тому подібне. А іноді хочеться чогось світлого і позитивного. І хоч гарантувати, що увесь номер таким буде, ми не можемо, але спробуємо хоч трохи розбавити життєву прозу. Для цього ми провели опитування в новосанжарців на дещо жартівливу тему: «Чи вірите Ви в існування інопланетян?»
У нашому опитуванні взяло участь 40 респондентів. Одразу можна сказати, що з невеликим відривом — 22:18 — перемогли «віруючі» в інопланетян.
Протягом опитування нас переконували в існуванні неземних істот:
— Ніде вони не ділись — були вони і єсть.
— Та в нас єсть свій інопланетянин — он сидить! (І показували пальцем на непримітного, невисокого чоловіка, що сидів на стільці. На перший погляд, зауважте, звичайного:)
— Ми всі інопланетяни. Нас хтось запустив і живемо тут.
Деякі опитувані обґрунтовували свою позицію:
— Вірю, бо бачив.
— Та не можем ми тільки бути одні на світі, он скільки планет існує! Звичайно є!
— Так вони в 2012 прилетять до нас. І заберуть до себе. І буде нам веселєє, бистрєє і легше. Точно — отоді ми заживем…
— Вірю. Не пам’ятаю де, але навіть в Біблії згадується про «небожителів».
Багато хто схилявся до хмільного вирішення питання віри у інопланетян:
— Як «наклюкаємося» — віримо в усе — і в інопланетян, і в шо хоч.
— О, я, як вип’ю добре, то і не таке бачу!
«Невіруючі» найчастіше обґрунтовували своє «ні» відповіддю, що не вірять, бо не бачили прибульців на власні очі. От, якби побачили, то повірили б. А так — дзуськи!
І, як в кожній бочці меду, знайшлося в опитуванні і місце для ложки дьогтю: без неї — ніяк:
— Не вірю я ні в шо, навіть у себе, он шо ті політики творять…
— Так як у тих інопланетян вірити? Коли з першого числа вода подорожає?
Стало сумно, що у не такому вже серйозному опитуванні люди говорять про те, що їм наболіло. І, навіть жартуючи, не можуть відволіктись від прози життя. Так уже дістали народ політики та різні підвищення цін на все.
Серед опитуваних траплялись нам досить цікаві персонажі. Так ми зустріли двох дідусів-приятелів, дивовижно чимось схожих на відданих друзів з фільму про прибульців «Суп з капустою» (Дуже давня стрічка з Луї де Фюнесом у головній ролі. Рекомендуємо для гарного настрою). Дідусі разом сказали, що у прибульців вірять. Ну хто б сумнівався після підміченої схожості?:)
Після такої зустрічі ми майже не здивувались, коли побачили на новосанжарському ринку… людину в чорному. Точно з фільму про мисливців за істотами позаземного походження «Люди в чорному». Цей чоловік стояв біля базарного прилавка, прицінюючись до овочів. У чорному діловому костюмі та з невеликим портфелем у правій руці. Відмовчувався, ваговито і стримано підбирав слова. Нарешті переконливо сказав: «Так, вони існують. Усе задокументовано і зафіксовано…». І незвичайний вигляд цього чоловіка, і його впевненість мене цілковито підкорили. Ці дідусі. Цей чоловік. Випадкові перехожі чи своєрідні підтвердження на користь «віри» у позаземне життя?
І я чомусь повірила, що нас справді можуть забрати в 2012 році. Але… чи потрібно це нам? Якщо ви хоч раз посміхнулись, читаючи цю статтю, то не все так погано у вашому житті. Адже можна не вірити у інопланетян, але потрібно вірити в краще майбутнє. І щось для цього робити. Тоді жити нам буде приємніше, з прибульцями чи без них. І буде нам на нашій планеті так добре, що коли вони таки прилетять за нами, ми зможемо їх гостинно зустріти. Але відмовимось кудись із ними летіти.
