Цікаве і вельми символічне рішення прийняли на черговій сесії депутати Кобеляцької районної ради. Вони одноголосно проголосували за присвоєння звання Почесного громадянина Кобеляцького району громадянину Росії Олександру Орлову. Запитаєте: «Хто він такий і чим відомий?» Та ви що, з дуба впали! Це ж почесний із почесних, знаний із знаних, найдостойніший із достойних. Це — російський бізнесмен. І три знаки оклику. І в нього дуже-дуже багато грошей. І ще п’ять знаків оклику. І цього, на думку депутатів, уже достатньо для того, щоб присвоювати йому звання. Кілька разів ступивши на кобеляцьку землю, чоловік уже відродив, створив, вдихнув нове дихання і навіть майданчик для міні-футболу збудував у Біликах.
Олександр Орлов — голова ради директорів російського агрохолдингу «Белгранкорм». Тобто, керівник тієї бізнес-структури, проти приходу якої кобеляцькі депутати ще кілька років тому активно протестували. Але часи, як і влада, змінюються. І ті, що протестували, вже вітають хлібом і сіллю, ще й почесні звання надають.
Цілком можливо, що російський бізнесмен є доброю, порядною людиною, хорошим сім’янином, меценатом і благодійником. Але чи не замало цього і чи не зарано нагороджувати його найвищою відзнакою Кобеляччини? Чи власні, доморощені достойники вже закінчились? Хіба не менш заслуговують на відзнаку солошинські та григоробригадирівські фермери, котрі стали ініціаторами і виділили величезні як для них кошти для відновлення сільських дитсадків? Та й взагалі, досить спірним є рішення про відзначення дуже багатих іноземців у досить бідній країні. Раніше для того, щоб стати почесним, потрібно було десятиліттями лікувати, вчити, писати вірші. Ба — навіть воювати за свою Батьківщину. А зараз достатньо мати багато грошей.
Логічним продовженням депутатського рішення є присвоєння звання Почесних громадян Кобеляччини, скажімо, Білу Гейтсу та Ренату Ахметову. А що, чим не достойники? По головному критерію підходять — «бабла» в обох надзвичайно багато. І для Кобеляччини дещо зробили. Комп’ютерними програмам першого ледве не всі жителі району користуються, а податки з металургійних комбінатів другого йдуть на зарплати вчителям і медикам.
Знаю, що отримаю докори за цю статтю. Адже є політична та економічна доцільність, потрібні робочі місця і податки. Та й чоловік той, можливо, хороший. Не маю нічого проти. Та не дає спокою фраза одного мало відомого кобеляцьким депутатам письменника: «За кожним великим капіталом стоїть великий злочин».
Хоча, можливо, вони й праві. Дасть хтось грошей — пам’ятник йому поставлять, ще додасть — вулицю його іменем назвуть. А вчителі, поети і медики нині не в моді. У них головного — «бабла» — немає.
Читайте також:
